«Більшість в організації – це батьки, які пережили втрату дитини». Як працює «Опіка Ангела»

«Більшість в організації – це батьки, які пережили втрату дитини». Як працює «Опіка Ангела»

З 15-го липня в Україні почали діяти групи підтримки для батьків, які пережили втрату дитини під час вагітності, пологів або за короткий час після них. Групи у форматі «рівний - рівному» проводять...

Вісник сексизму vol. 56: На підборах кроком руш!

На цьогорічному параді вся жіноча «коробка» (група військових, на які розбивають учасників параду, - прим. The Devochki) буде представлена курсантками Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Такий пост...
«Кожен має право бути прийнятим». Як працює центр соціалізації молоді з ментальними порушеннями

«Кожен має право бути прийнятим». Як працює центр соціалізації молоді з ментальними порушеннями

Аня Іванічева відкрила у Львові «Майстерню Мрії», що допомагає соціалізуватися молоді з ментальними порушеннями. Відвідувачі центру пакують «Карпатський чай», який кожен охочий може купити на сайті. Аня розказала про те, як влаштована «Майстерня» та соціальний бізнес,...

Анклет

Анклет

Цього літа мені закортіло браслет на ногу. Анклет я знайшла на сайті, де випрасований секонд (плюс нулик до ціни за працю людині, яка не полінилася віднайти, випрасувати та сфотографувати одяг) межує з відвертими підробками та доволі пристойними речами. Наступного дня...

Пандемія і стосунки: як я поїхала до Німеччини завдяки руху #LoveIsNotTourism

Пандемія і стосунки: як я поїхала до Німеччини завдяки руху #LoveIsNotTourism

Вакцинація від COVID-19 набирає обертів. Світ зачаївся в очікування відновлення туристичних подорожей. Однак навіть зараз є законна схема, за якою можна поїхати в закриту для відвідування країну, щоб побачитися з партнером. Ірина Малішевська, перекладачка,...

Як я пообіцяла прожити рік без купувань і тримаюся вже пів року

Як я пообіцяла прожити рік без купувань і тримаюся вже пів року

З 1 січня 2021 року я живу свій рік без купувань. Ну як без… Насправді, закупи є в моєму житті, і вони досить активні. Але все по черзі. Я розповім, як вирішила не витрачати гроші на безглуздий шопінг і що з цього вийшло. Перші думки про те, що навколо мене забагато...

Важко жити, якщо зважуватися

Важко жити, якщо зважуватися

Коли моя бабуся переймалася тим, чи правильно їй зважили кисломолочний сир на ринку, і завжди перевіряла вагу ще раз вдома, я переймалася тим, чи правильно важу я. Чи існує «правильна» вага, якщо ти не грудка сиру? У моїй голові вона існувала завжди. До того ж ця...

Навчання за кордоном: три різні історії українок 

Навчання за кордоном: три різні історії українок 

Однією з причин еміграції може бути навчання. За даними 2017-2018 років, 8% українського студентства навчається за кордоном і лише 20% планують повернутися. Ірина поспілкувалася з трьома українками, у кожної з яких своя історія: одна з них залишилася, інша повернулася додому, а ще одна почала втілювати свою мрію в місці, яке вважала лише тимчасовою точкою. 

«Живемо з таким білоруським болем, від якого неможливо поїхати і сховатися»

«Живемо з таким білоруським болем, від якого неможливо поїхати і сховатися»

Від початку протестного руху в Білорусі багато білорусок та білорусів змушені були залишити батьківщину через політичні репресії та переслідування. Багато хто обрав своїм пунктом призначення Україну. Ми поговорили з трьома білорусками, які живуть у Києві, про переїзд,...

«Жити відкрито одностатевій парі в Україні – це як ходити кожен день по мінному полю». Маша та Наташа про стосунки та гомофобію

«Жити відкрито одностатевій парі в Україні – це як ходити кожен день по мінному полю». Маша та Наташа про стосунки та гомофобію

Маша та Наташа разом вже дев’ять років. Маша працювала у туризмі, а зараз переключилася з офісного життя на фріланс. Частина її роботи ще пов’язана з туризмом, інша - із SMM. Наташа працює з цифровими документами, у вільний час любить готувати. Дівчата захоплюються...

«У салаті забагато олії»: Чому мені важко не відчувати себе винною за те, що з’їла

«У салаті забагато олії»: Чому мені важко не відчувати себе винною за те, що з’їла

Чи то через мою природну сором'язливість, чи то думали, що я ніколи ні про що не заговорю, але на попередньому місці роботи мене не просили підписувати жодних паперів про конфіденційність, проте всі імена в історії змінені. Я мовчала три роки, доки не народила доньку...

Мене сердять чоловіки

Мене сердять чоловіки

Мене сердять чоловіки. Сердять так, що хочеться висадити стіну. І я впевнена, що більшість жінок (і чоловіків із навичками саморефлексії, і небінарних персон, і всіх-всіх) вони теж сердять. Це через них я, як і більшість дівчаток, зростала в страху й очікуванні біди...

Куди б я не пішла, скрізь беру із собою доньку, а отже, і свої груди – її їжу

Куди б я не пішла, скрізь беру із собою доньку, а отже, і свої груди – її їжу

17 травня 2021 року блогерка Софія Рожко поділилася двома історіями про (не)годування грудьми у кафе Києва. Чесно кажучи, було боляче читати зовсім протилежний досвід такої ж молодої мами, як я. Ще важче стало від коментарів жінок, які не розуміли, що не так із...

Популярні статті

Колекція «Фемінізм»

Сайт The Devochki презентує власну колекцію – світшот, худі та шкарпетки з написом «Фемінізм». Колекція створена лімітованим тиражем. «На речах вишите слово «фемінізм», адже вже набридло, що в українському суспільстві це слово досі погано сприймається. За допомогою нашого мерчу ми прагнемо зробити його видимим та більш звичним. Це також можливість отримати підтримку від читачів – купуючи наш мерч, ви допомагаєте The Devochki.

Придбати мерч

Читайте нас у Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!