Кіноповістка: Сім важливих стрічок про фемінізм

від | Гру 16, 2021 | Фемкульт, Дивитися

Упродовж історії кіно зняли чимало стрічок, які прямо чи опосередковано зображували фемінізм. Уже в 1920-х роках Жермен Дюлак торкалась у своїх фільмах питань гендерної рівності. Тож познайомитися з усіма важливими роботами на цю тематику — ще те завдання. Щоби легко почати, Projector.Humanitarium і кінокритикиня Саша Поворозник обрали з них сім.

Ці фільми не поступаються водночас і своєю художньою цінністю. Інакше кажучи, must-watch.

Та насамперед — а що таке «феміністичне кіно»?

Саша Поворозник пояснює: «Часом непросто визначити чіткі межі між по-справжньому феміністичними фільмами та стрічками, які просто експлуатують образи сильних жінок. Чи, наприклад, розповідають драматичні історії про складну жіночу долю та боротьбу за гендерну рівність. Хтось вважає, що будь-які стрічки, зняті жінками, є феміністичними вже за своєю суттю. А хтось наполягає на тому, що феміністична стрічка має проходити тест Бекдел, порушувати гендерні питання, уникати об’єктивації жіночого тіла і розповідати про боротьбу за жіночі права. Зрештою, все це залежить ще й від того, який напрям фемінізму близький особисто вам — ліберальний, інтерсекційний чи, наприклад, культурний».

Отож істину тут встановити важко. Хай там що, ми зробили добірку фільмів, які точно варто переглянути, якщо ви не байдужі до фемінізму. Ось вона.

«Біда з янголами» (Айда Лупіно, 1966)

«Біда з янголами» — чудова комедія про католицьку школу для дівчат, присвячена сестринству. Утім, пік фемінізму відбувся тут за об’єктивом. Айда Лупіно, єдина режисерка, яка працювала в 1950-х роках, присвятила цю роботу всім жінкам, що зніматимуть після неї. Що ще цікаво, фільм заснований на автобіографічній книжці Life with Mother Superior. Джейн Трейхі, її авторка, була феміністкою і однією з найважливіших професіоналок у рекламній індустрії 1960-х. Упродовж своєї кар’єри Трейхі здобула понад 200 нагород, зокрема «Найкраща жінка року у галузі реклами» (the American Advertising Federation, 1969).

«Орландо» (Саллі Поттер, 1992)

Саллі Поттер, відома режисерка і феміністка, якнайкраще екранізувала однойменний роман Вірджинії Вульф. Тільда Свінтон блискуче грає в ньому і чоловіка, і жінку. Свінтон розпочинає як дворянин Орландо і рухається від одного століття до наступного (а водночас руйнує гендерні норми та культурні обмеження). Особливу увагу варто звернути на роботу з візуальною частиною. Зйомки в «місті-музеї» Хіві та копітка робота над костюмами дійсно вражають.

«Фортепіано» (Джейн Кемпіон, 1993)

«Фортепіано», здавалося б, не феміністичний фільм. Утім, він просто не може опинитися поза дискурсом. Стрічка розповідає про німу дівчину Аду, яка потрапляє в центр драми через свій волелюбний характер. Її історія змушує нас добряче порефлексувати щодо ролі жінки в суспільстві, родині і своєму власному житті. «Фортепіано» красномовно здобуло «Золоту пальмову гілку» за найкращий фільм та приз за найкращу жіночу роль (Голлі Гантер) Каннського фестивалю, а також три премії «Оскар». Саундтрек до стрічки і досі вважається одним із найкращих в історії кіно.

«Маленькі жінки» (Джилліан Армстронг, 1994)

І знову класика. І так, ми, звісно ж, чули про екранізацію Грети Гервіг 2019 року. Утім, хочемо познайомити вас із не менш вдалою версією 1994-го. Як відомо, фемінізм — не «жінки можуть робити все, що можуть чоловіки». Він про те, що вони можуть робити все, що захочуть. Для головних героїнь екранізації роману Луїзи Мей Олкотт це означає письменницю, музикантку, домогосподарку і бунтарку. Відзначимо тут чудовий каст, до якого увійшли, зокрема, Вайнона Райдер, Сьюзен Серендон, Кірстен Данст і Крістіан Бейл.

«Фріда» (Джулі Теймор, 2002)

Фріда Кало — один із символів фемінізму, тож фільм про неї мав мало шансів бути незгаданим. Байопік Джулі Теймор переносить нас за полотно Кало, щоб розкрити її як мисткиню, активістку і революціонерку. Й доволі успішно. Варто відзначити також акторську гру Сальми Гаєк, яка чудово виконала роль Фріди (не в останню чергу завдяки своїм власним феміністичним поглядам). За цю роботу акторка висувалася на премії «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA.

«Персеполіс» (Маржан Сатрапі та Венсан Паронно, 2007)

«Персеполіс» заснований на однойменному графічному романі Маржан Сатрапі. Це анімаційний фільм і дуже зворушлива автобіографічна історія. У фокусі — дорослішання Маржан і життя її родини під час Ісламської революції в Ірані. А водночас це про дівчину, яка кидає виклик ісламським фундаменталістам. Робота є повною протилежністю сучасній глянцевій анімації. Плоске зображення будівель і вулиць тут радше поетичне, ніж суворе та непривабливе. Сама ж історія попри всю драму сповнена теплоти, свободи духу і любові до життя.

«Рома» (Альфонсо Куарон, 2018)

«Рома» є чудовим роздумом про ті ролі, через які зазвичай жінки проходять: дівчина, доросла жінка, мати. В основі сюжету — історія звичайної родини середнього класу в Мехіко початку 1970-х років. Батько рідко буває вдома, а мати виховує чотирьох дітей, спираючись на допомогу двох служниць-індіанок. Сценарист і режисер Альфонсо Куарон виглядає дуже переконливо у чорно-білих тонах свого фільму. Не потрібно багато зусиль, щоб усвідомити — «жіночі» справи тут ніколи не виходять далеко за сіру зону.

Сподіваємося, для початку (або ж успішного продовження) вам цього вистачить. Бажаємо приємного перегляду!

А якщо кінематограф цікавить вас не менше, ніж фемінізм, Projector.Humanitarium запрошує на відеокурс «Історія західного кіно». Під час навчання ви дізнаєтеся про чіткий розвиток індустрії, найважливіші фільми в її історії та головних мист_кинь. Кураторка і куратор курсу — Саша та Юра Поворозники, кінокритики_ні і редактор_ки Vertigo.com.ua. Також Humanitarium має подарункові сертифікати, якщо ви захочете подарувати комусь із ваших близьких цей відеокурс, або будь-який інший з 11-ти програм.

 

Зображення: кадри з фільмів.

Автор_ки: Захар Манухов, Саша Поворозник.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!