Світ не поділяється на XS та plus size: що таке midsize і як живуть жінки «середнього розміру»

від | Лис 30, 2021 | FITTING ROOM

Я вкотре обміряю себе сантиметровою стрічкою у марних спробах замовити нарешті ті самі трикотажні штани. Кручу її так і сяк, хоча вже знаю: максимальний розмір цього бренда на чотири сантиметри вужчий, ніж мої стегна. З нижньої полиці відкритої шафи зрадницьки визирає попереднє онлайн-замовлення: дивись, «елька» на тебе замала!

То виходить, що ці трендові штани — просто не для мене? І бренд теж не для мене. І таке відчуття, що весь світ з його трикотажними штанами, кроп-топами та шовковими сукнями не для мене тільки через те, що я не влажу в ці занадто вузькі двері під назвою «розмірна сітка».

Чотири сантиметри відділяють мене і ще тисячі жінок від цього принадного виміру, де можна нарешті дозволити собі вільно носити те, що подобається. Те, що збігається з твоїм естетичним чуттям, що дозволяє самовираження. Натомість ми носимо те, у що влазимо. Або фанатично худнемо, нанизуючи на себе комплекси, як шашлик на шампур. Або ще можемо сходити у розділ «плюс сайз» і… там теж нічого для себе не знайти.

Бо ж до цієї категорії ми зараховуємо себе від безвиході, не знайшовши потрібні речі у типових магазинах із типовими розмірами. А там, на жаль, свої правила: більшість українських брендів plus size досі шиє речі від 54 розміру, орієнтовані на фігуру типу «яблуко» з м’якими (а іноді навіть відверто мішкуватими) силуетами. У європейських та американських брендів справи із «плюс сайзом» кращі: щороку з’являється все більше і більше лінійок, де представлені дійсно стильні та актуальні речі у розмірах «плюс». Це пов’язано із бодіпозитивним рухом, який за останні п’ять років спричинив революцію у моді, ритейлі та рекламі: тепер поряд із худенькими моделями з’явилися пишнотілі красуні. Блогерки плюс сайз сміливо й інколи навіть радикально декларують своє право бути учасницями фешн-світу.

На цьому фоні може здатися, ніби цей світ розділився на XS та плюс сайз. Модна індустрія робить акцент на «прямі розміри» (галузевий термін для позначення стандартних розмірів, що перебуває між UK 6 і 10) і так званий plus size (UK 18 і більше). А що робити тим, хто загубився десь посередині? І чи варто взагалі щось робити? Розбираємося, що таке midsize і досліджуємо, чи є проблеми в українських жінок «середнього розміру».

Що таке «середній розмір»

Виявляється, 48 і 50 розмір — це ще не плюс сайз. У світі є класифікація, що визначає категорію midsize (дослівно можна перекласти як «середній розмір»): вона охоплює UK 12-18. У нас ці розміри ще знають як 48-52 або ж M, L та XL (дехто додає до мідсайзу також 46 та 54 розміри: чіткої системи досі немає, адже відмінності в позначеннях існують як між стандартами різних країн, так і всередині однієї країни в рамках різних брендів).

Американські дослідження говорять, що 70% жінок у США носять розмір 14 (EU 44, UK 18) або більше. Але одягу для цієї категорії виготовляється не так багато лише 20% від загальної кількості. І вже у 2018 році з’явились дані, що продажі речей plus size зростають швидше, ніж ринок одягу загалом.

Бренди почали оновлювати або розширювати свої лінійки, аби задовольнити цей сегмент. Разом із тим близько 67% американок все ще відчували, що доступних варіантів модного одягу в їхньому розмірі не так багато, як вони хотіли б. І близько 80% опитаних сказали, що придбають товар у свого улюбленого дизайнера, якщо він запропонує речі потрібного розміру.

Не дивно, що саме в Америці вперше почали говорити про midsize. Блогерка Anushka Moore, помітивши, що модні луки на «середній розмір» майже неможливо знайти в мережі, навіть створила паблік @midsizecollective, де почала публікувати мідсайз-красунь. Наразі ця сторінка не дуже активна, але хештег #midsizestyle, створений блогеркою, живе й сьогодні: під ним публікують свої фото та тексти, присвячені «середньому розміру», тисячі жінок у всьому світі. Хештег використали понад 414 тисяч разів.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Lara | Midsize Fashion Inspo (@larastylecloset)

Активістки стверджують, що «одяг ми бачимо або на худеньких, або в окремій лінійці plus size. Мідсайз-дівчата ж залишаються осторонь». А в рекламних кампаніях/на сайтах немає жінок, схожих за параметрами, і через це неможливо уявити, як одяг сидітиме на «середньому розмірі». Це роздвоює проблему: з одного боку, жінкам важко купити собі одяг, з іншого вони відчувають себе «невидимими», не тими, хто потрібен модній спільноті.

Саме тому вони виходять у мережу зі своїми текстами та фото: розповідаючи про midsize, жінки радять не міняти свої параметри заради нав’язаних стандартів, а зосередитись на тому, що змушує почуватися добре у власному тілі.

На кого підписатися для натхнення: @marydressme, @stylemecurvy, @raeannlangas, @kristinazias.

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Rae Everyday (@raeannlangas)

В Україні хоч якісь дослідження ринку в розрізі розмірів знайти важко. Так само, як і вичерпну інформацію про midsize. Так, найбільша платформа українських брендів «Всі. Свої», що представляє одяг від локальних виробників у власних магазинах та на маркетах, підтверджує: не всі її резиденти мають широкі розмірні сітки, що відповідають параметрам midsize.

«Якщо говорити про українські бренди в контексті створення широких розмірних сіток, то наш досвід показує: таку опцію можуть собі дозволити не всі. Наразі розміри 46-52 частіше можна знайти у великих фабричних брендів, які мають ресурси та можливості відшивати більше одягу за широкою сіткою. Якщо ж говорити про маленькі виробництва, тут ситуація інакша. Щоб не збільшувати витрати та залишки, вони якраз орієнтуються на пошиття одягу стандартних розмірів s/m/l. Водночас такі маленькі бренди можуть виготовляти речі за індивідуальними розмірами кожного клієнта (чого часто не можуть дозволити собі великі фабрики)», розповідає кураторка маркетів «Всі. Свої» Юлія Гаврилюк.

Як живуть жінки із «середнім розміром»

«Середній розмір» теж буває різним. Нижня його межа досить часто представлена у масмаркеті, тоді як верхня майже не зустрічається. Виходить така собі «структуризація» ринку, де моя подружка з її М-L ще потрібна як клієнтка, а я зі своїм L-XL уже ні. Підтверджує це і власний досвід наших героїнь:

Олександра Овсієнко

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от just alex (@lomaka_alex)

Я повністю погоджуюсь: у часи інстаграму і нетфліксу ми зазвичай бачимо красивих і стильних людей, які худі або мають пишні форми. Від цього може здатися, що люди поділяються тільки на два типи: XS і plus size. Шукаючи одяг на онлайн-платформах, я завжди запитую себе «Ну чого не можна було відфотографувати ще й на звичайних людях, які носять М та L, а не тільки XS».

І хоча я знайома з поняттям midsize, але у звичайному житті його не зустрічаю. Маю на увазі, що про це не говорять блогерки, на яких я підписана. Про це не пишуть у журналах і тим паче не маркують так розділи на сайтах.

Частіше за все я ношу речі розміру М, тому тут мені пощастило їх у магазинах вдосталь. Добре також, що в мене все окей із фантазією і розумінням свого тіла. У свої 23 я вже навчилася розрізняти моделі та фасони, що мені підходять. Важче з тими речами, що не характерні для мене: тут рятують повернення та обмін. А ще розуміння, що любити треба себе, а не свій розмір. Коли я не влізаю в M-ку, просто беру більшу річ і не парюсь. А якщо парюсь отже, це сигнал до того, що є необхідність розібратися в собі, попрацювати над внутрішнім. Бо жінка красива лише в той час, коли вона кайфує від себе. І тоді не важливо, в яких ти джинсах.

Марія Райчева

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Мария Райчева (@masha_chou)

Я знайома з терміном і сама себе вважаю жінкою midsize. І мене злить, що одяг показують або на дуже худеньких, або на справжньому плюс сайзі. Дуже важко знайти якісь луки, які круто виглядатимуть саме на мені. Я перериваю багато інформації, шукаю фото на пінтересті та блогерів у інстаграмі. Вони є, це розвивається, але їх потрібно шукати. Більшість таких інфлюєнсерів – за кордоном, у нас я знаю буквально декількох дівчат, які себе позиціонують як мідсайз.

Звісно, дуже багато брендів фокусуються на розмірах від XS до L (рідко — XL), а далі в них немає нічого. Є європейські великі бренди, які роблять окремі лінійки або додають розміри, орієнтуючись на midsize та plus size. Ті, що представлені у нас, – чомусь не орієнтуються.

Я ношу XL і мала складнощі з пошуком одягу, особливо штанів та джинсів. У багатьох масмаркет-брендах навіть найбільший розмір на мене не налізає. Це говорить по те, що навіть там, де представлені L та XL, вони переважно маломірні. Тож є велика проблема, де дівчатам моєї комплекції одягатися. Лишається зовсім небагато варіантів: або везти щось з-за кордону попри ризик покупки без примірки, або шукати маленькі магазинчики, або йти одягатися на ринок. Але ж усі ми розуміємо, що на ринку зовсім не та мода, яку хочеться на себе одягати.

Я гостро відчуваю, що в рекламі немає жінок, схожих на мене. Особисто я знаю приклад українського бренда brabrabra: він демонструє білизну на звичайних жінках абсолютної різних фігур. Ось таким підходом я захоплююсь. Завдяки цій позиції жінки можуть уявити, як річ сидітиме, і розуміють, що цей бренд — для них.

Раніше я думала, що якась не така. Вперше цю проблему помітила ще зі своєю мамою: вона носила від мідсайзу до плюс сайзу і ніколи не могла підібрати собі речі, від чого дуже засмучувалась. Я не розуміла цього, доки сама не набрала вагу. Важко бути красивою в тому, що пропонує ринок. Мене це злить, обурює та дуже ображає: я розумію, що проблема не в мені, а в індустрії та стандартах, які навішують на жінок. Саме через це я вирішила запустити власний магазин: шукаю стоковий одяг midsize та продаю це іншим дівчатам – таким, як я.

Мене виручає секонд-хенд, стокові магазини та великі європейські бренди, які шиють досить стильні речі у моєму розмірі. Я не впадаю у відчай, шукаю, підписуюсь на дівчат, у яких схожа фігура. І намагаюсь пам’ятати, що це не моя провина.

Те саме хочеться сказати й іншим дівчатам: не варто себе винуватити чи підлаштовуватися під індустрію. Не бійтеся себе відстоювати та бути яскравими, якщо вам цього хочеться. Вірте, що ви красиві!

Думка стилістки

Стилістка Ірина Курашина погоджується, що бренди часто залишають у тіні жінок midsize. Але вона бачить проблему глибше: на фоні того, що виробники не дають широких розмірних сіток, самі жінки часто не розуміють естетики власного тіла. Вона радить «подружитися» з собою у будь-якому розмірі та витрачати більше часу на роботу з гардеробом.

Моя цільова аудиторія — жінки 35+. Майже всі вони носять саме ті розміри, про які йдеться. А їхні доньки (дівчата до 18 років) — до 10 розміру. Проблема з розмірами існує, але, якщо чесно, вона мені здається трохи «одновимірною», тому що не в одних розмірних сітках справа.

Так, клієнтки нарікають, що в рекламі речі презентують переважно на худеньких дівчатах. А спідню білизну (зокрема ліфи) на дівчатах із пишними грудьми… Проте навіть якби річ показували на повнішій жінці, що б це дало? У мене маленькі груди і широка спина. А в когось груди більші, а спина вузенька. За об’ємом грудей в сантиметрах ми будемо однакові, але якщо дивитися у трьох вимірах, брати до уваги інші величини — ми абсолютно різні, естетика тіла різна і моделі нам пасуватимуть різні. Якщо ми не розуміємо власної естетики, то різниці, на жінці якого розміру буде продемонстровано річ, немає. Ми просто купимо не те, що треба. І все.

В Україні в недостатній кількості представлені лінійки для жінок 40+, що мають контрастні форми: розкішні груди при вузькій талії, пишні стегна при вузьких плечах, мініатюрний зріст або навпаки. Мабуть, це радянський пережиток, що жінка у 40 років вже має готуватися до пенсії, тому стильний одяг їй не потрібен. Доступні бренди орієнтовані на молодшу аудиторію. А дорожчі — не всім по кишені. От де конфлікт, на мою думку. Zara не шиє одяг для дорослих жінок із формами (бо цільова інша), хоча останнім часом активно вдає, що орієнтується на тих, у кого волосся посивіло.

Доступні речі з масмаркету орієнтовані на «середнє арифметичне жіночих фігур певного розміру». Якщо жінці подобається одяг марки А, але є відхилення від стандарту цієї марки у талії, стегнах, довжині штанин чи рукавів, то потрібно нести одяг в ательє і звужувати, підрізати, розшивати. В адаптації одягу немає нічого нового, так завжди робили. Просто нині життя несеться вперед на шаленій швидкості і жінки хочуть мати ідеальну річ тут і зараз. Так не працює. Стиль — це робота над гардеробом. Вхопила і побігла — підліткове ставлення до своєї зовнішності, яке до того ж стимулює перевиробництво. Просто подумайте, що легка промисловість — другий за шкідливістю забруднювач навколишнього середовища у світі. І повісьте свою десяту «ідеальну сукню» на місце. Бо якщо вона не защіпається на спині — вона не ідеальна.

Я вважаю прекрасними жінок усіх розмірів і бачу своїм завданням не стільки переодягати їх, скільки подружити з тілом через пізнання його естетики та стильного бекграунду. Я бачила досить багато упевнених у собі жінок. На щастя, ця упевненість спиралася не на етикетку з розміром, а на глибоке переконання власної цінності для цього світу. Тому усім жінкам, які ще заморочуються «есками-емками», хочу сказати: ваше тіло, обличчя, волосся, постава, хода, характер, манера переплітати пальці навколо горнятка із капучино, фарбувати губи, погляд, тембр голосу, характер — унікальна комбінація рис, які можна лише підкреслити одягом, але не створити з його допомогою. Якщо вам подобається річ, але вона не налазить чи навпаки висить, значить це — не ваша річ. Якщо річ «муляє», втратили сон та спокій, спробуйте робити так:

  • Запам’ятайте чи сфотографуйте фасон, матеріал, фурнітуру, виточки.
  • Проаналізуйте, чим вона вас зачепила (кольором, фасоном, ціною, тим, що подібна до 20 інших у вашій шафі).
  • Зрозумійте, з чим ви будете її носити і чи комфортно вам у подібній речі вашого розміру.
  • Зробіть висновок, чи саме вона вам потрібна. Якщо відповідь буде ствердна — шукайте підходящу або шийте в хорошому ательє. Принаймні ви матимете річ гарної якості, викроєну за вашими мірками.

Висновок очевидний: легко не буде. Моя подруга купить собі «ті самі» штани в магазині, а я відшиватиму їх собі в ательє, витрачаючи зайвий час та гроші. Та хіба обхват стегон робить мене гіршою чи «не такою»? Абсолютно ні. Ми не можемо тут і зараз змінити ринок, але ми можемо змінити своє ставлення до власного тіла. Його можна любити, приймати, дякувати попри те, яка буква чи цифра прикрашає ярличок на одязі. І це підтверджують наші героїні і всі ті жінки, які показують, розповідають і просто живуть у «середньому розмірі».

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!