Фроттеристи серед нас: Хто вони та як убезпечити себе від домагань у транспорті?

від | Лис 29, 2021 | Статті

Чужа рука, що повзе по нозі та до стегон. Статевий орган, що треться об сідниці. Або збуджене гаряче дихання у потилицю. Сексуальне домагання, що чатує на нас у геть заповненому транспорті, має свою назву – фроттеризм. Що робити, якщо стикнулись із ним? Та як правильно це пережити? У цьому матеріалі ми зібрали досвід героїнь, поради психотерапевтки, гендерної експертки та юриста.

Рятівна парасолька: історія Аліни

Аліна поверталася з роботи раніше, ніж зазвичай. Маршрутка до Новомосковська була не заповнена, тому влаштувалась одна біля вікна. Хоч було безліч вільних місць, поряд всівся чоловік – сіра куртка, джинси та чорна шапка. Нічого незвичайного.

«Від нього просто пахло алкоголем. Я подумала «гаразд» і сиділа собі в телефоні. Раптом своєю рукою чоловік придавив мені лікоть. Здалось, випадково. Не підводжу голову, дивлюсь далі у смартфон. Він зробив це ще раз, стало вже боляче. Я повернулась до нього: а він виявляється дістав своє хазяйство!»

Аліна вдарила його парасолькою, проскочила повз та вибігла на найближчій зупинці. Додому довелося діставатись іншою маршруткою.

Хто такі фроттеристи?

Аліна зіткнулась у транспорті із фроттеристом – людиною, яка отримує сексуальне збудження та задоволення у натовпі. Зазвичай притискається, треться чи торкається руками або статевими органами у громадському транспорті. У медицині фроттеризм визнають сексуальною девіацією.

У МКБ-10 (міжнародній класифікації хвороб) фроттеризм віднесли до розладів сексуальної переваги. Поряд із цим явищем поставили некрофілію, непристойні телефонні дзвінки, зоофілію тощо. У МКБ-11 поняття «фроттеризм» допрацювали, у його визначення додали таку фразу: «Цей розлад виключає дотик або тертя за взаємною згодою».

Психотерапевтка Леся Пінчук розповідає, що саме у тисняві громадського транспорту фроттеристи можуть задовольняти свої сексуальні потреби.

«У тісному просторі стираються кордони. І не кожна людина здатна витримати раптові сексуальні домагання від людей, що мають розлади», – говорить Леся Пінчук.

Під вплив фроттериста можуть потрапити як чоловіки, так і жінки. Але частіше стикаються із таким у транспорті діти та підлітки, бо вони більш уразливі. Психотерапевтка сама один на один зіткнулась із фроттеристом у 12 років.

«Я їхала на змагання у трамваї. І чоловік почав гладити мою руку. Я дуже злякалась. І найсумніше – потім я нікому про це не сказала. Побоялася, що ніхто не повірить».

За даними Фонду ООН у галузі народонаселення, 42% жінок та 15% чоловіків стикнулись із сексуальним насильством у публічних місцях. Половина з них зазначила, що це було при свідках, однак тільки в одному випадку з чотирьох свідки втручалися, щоб допомогти.

Розмова із татом: історія Галини

Киянка Галина стикнулась із фроттеристом, коли поверталась додому з лекцій. Дівчина зайшла до забитої маршрутки. Навкруги не помічала нікого, бо була зморена та пригнічена через новину про смерть близької людини.

«Стало лоскотно в зоні стегон, але я проігнорувала це. Коли дії стали інтенсивнішими, виявилося, що мені не здалося – чоловік, який стояв поруч, розстібнув мою ширинку й запустив пальці ближче до тіла. Він робив це тихо, рішуче і явно не вперше. Я потягнулася до його руки, схопила за палець і вивернула в бік аж до хрускоту. Думаю, зробила йому боляче, бо він відсмикнув руку й мовчки попрямував на вихід на черговій зупинці…».

Фроттерист виглядав як стрункий охайний чоловік 40 років, типовий офісний працівник. І якби Ганна зустріла його у звичайних умовах, він не викликав би побоювань. Те, що сталось у транспорті, дівчина обговорила із татом.

«Ти ні в чому не винна!» – так сказав мені тато. Це сталося не тому, що я була у джинсах скінні й маю стрункі ноги. Не тому, що я робила якісь натяки. Не тому, що я мала нафарбоване обличчя. Не тому, що стояла занадто близько. Не тому, що поверталася додому у пізній час. Не тому, що я жінка. Це сталося тому, що стороння людина не поважає мої особисті кордони й має психічний розлад. Ніхто не має права чіпати мене без моєї згоди!»

Як до цього поставитися і з ким поговорити?

Якщо ви потрапили під вплив фроттериста, про це обов’язково слід поговорити – порада від Лесі Пінчук. Слід обрати людину, якій довіряєте. Це можуть бути батьки, кохана людина, друзі. Можна звернутись до психолога.

«Все, що з нами відбувається, це новий досвід, який треба переварити. А щоб правильно його переварити, важливо це промовляти. Ми багато чого несемо в собі, і це потім виливається боком», – говорить Леся Пінчук.

На своїй сторінці в інстаграмі психотерапевтка провела опитування серед підписників: чи зустрічались із фроттеристами та як до цього поставились. Відгукнулось багато жінок, які розділились на два табори: перші – просто прогнали від себе нападника та посміялись із такої ситуації, другі – почали шукати проблему у собі.

«”Мабуть, у мене розбещеність на обличчі написана. Слід було скромніше вдягтися, тоді б мене це не торкнулось”, – так часто думають дівчата, які стикнулись із фроттеристами. Але ж ні, пам’ятайте: це просто рандомний фактор і все», – наголосила психотерапевтка.

Мовчання: історія Олі

Дніпрянка Оля їхала до університету тролейбусом. Це був ранок, тому в електротранспорті було багато людей.

«Підозрюю, що цей дід 60+ сприйняв мене за школярку, бо була в безглуздій шапці з вухами, ненафарбована і з рюкзаком. Він почав тертися об мене промежиною. Зрозуміла, що той робить, не одразу, тільки коли зупинився тролейбус, а чувак рухатися не припинив. Пішла до іншої частини транспорту. Пізніше я почала думати, що потрібно було зробити щось, але саме в той момент хотілося уникнути мерзенної ситуації».

Після цього дівчині було морально погано та фізично дискомфортно, хотілося змити всі дотики, хоча і була у пуховику на той момент. Пізніше з Олею ще кілька разів траплялись такі ситуації. Але вона жодного разу нічого не сказала, просто перестала сідати на проході та не сідає, якщо хтось із чоловіків поступається місцем.

Тож, що робити?

Мовчать, переходять в іншу частину транспорту або просто виходять не на своїй зупинці – так часто роблять жінки. Але психотерапевтка Леся Пінчук говорить, що слід правильно зреагувати.

«Набратися сміливості та спокійно заявити, щоб це припинили робити, чи запитати, що відбувається. Як правило, такі чоловіки дуже сором’язливі, самі вийдуть на наступній зупинці. Важливо не кричати і не бити. Оскільки фроттерист недостатньо здоровий – може відреагувати непередбачувано», – говорить Леся.

«Вони боягузи та злякаються вашої реакції», – переконує засновниця громадського руху Gender Stream Оля Полякова. Активістка дає коротку інструкцію, що робити, якщо стикнулись із фроттеристом.

Перше – голосно зробити зауваження. Хай бозна-що думають інші пасажири, але навіть можна прокричати людині, щоб вона перестала до вас чіплятись.

Друге – звернутися до когось. Це можуть бути інші пасажири, водій маршрутки або кондуктор. «Зі свого досвіду можу сказати, добре звертатися до жінок старшого віку. Вони підтримують більше, ніж будь-хто. Наприклад, ті ж кондукторки добре знають, хто такі фроттеристи і що з ними робити», – радить Оля Полякова.

Третє (якщо із домаганням стикнулась дитина чи підліток) – втримати фроттериста. За можливості зафіксувати на відео чи фото ці чіпляння. Дитині слід попросити дорослих затримати цю людину та викликати поліцію.

«Потрібно працювати комплексно. Про таку небезпеку мають знати всі: і сама дитина, і батьки, і водії транспорту. Розповідати про це слід у родинах, у школі та на позакласних заняттях. Щоб дитина або підліток знали, що робити, якщо стикнулись із фроттеристом», – підсумовує Оля Полякова.

Поїздка на флюорографію: історія Марти

Цей випадок стався у Житомирі. Марті було 14-15 років, коли вона їхала із мамою у лікарню на флюорографію. Поряд із підлітком стояв чоловік, який раптово почав гладити дівчину по нозі та просувати свою руку далі.

«Мені не хотілося привертати увагу через маму. Я так і продовжувала стояти. А коли люди повиходили, пішла в кінець маршрутки та сіла біля вікна. Але це була помилка, бо чоловік всівся поряд. Пам’ятаю, що він з усмішкою закривав від мене сонце. Мама, яка була в іншій частині маршрутки, дивно на мене косилась. Їй не подобався погляд того чоловіка».

Але навіть після того, як Марта із мамою вийшла з транспорту, дівчина не розповіла тій про домагання.

«У нас не було з нею якихось довірчих стосунків. Для мене це не було якоюсь травмою і мені не потрібна була її підтримка. Це більше дивна ситуація, з якою я зараз сміюся. Але це моя реакція, у когось іншого могло бути набагато гірше».

Чи можна притягнути фроттериста до відповідальності?

«Це буде важко, – говорить юрист Станіслав Ліфлянчик. – Немає насильницьких дій сексуального характеру. І така поведінка не залишає жодних слідів насильницьких дій – із заподіянням тілесної шкоди.

Головне – у натовпі встановити особистість людини, що чіпляється до вас. Слід зробити фото або відео домагань та заручитися підтримкою двох-трьох свідків, які підтвердять такі дії. Якщо все вийде, зловмисника можна буде притягнути до адміністративної відповідальності – дрібне хуліганство (173 стаття КУпАП України: «… образливе чіпляння до громадян»).

Є ще 153 стаття Кримінального кодексу: «Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство)». Але юрист каже, що притягнути фроттериста до відповідальності за цією статтею – маломожливо.

Якщо фроттеризм стосується дитини, то це 156 стаття Кримінального кодексу України.

«Це вже розбещення малолітніх чи неповнолітніх і карається кримінальною статтею. Але знову ж таки, ми зіткнемося з тими самими проблемами – встановлення особистості людини. Для цього нам знову знадобиться фіксація дій та свідки», – пояснює Станіслав Ліфлянчик.

Чи слід посилити покарання в Україні?

У багатьох країнах протидіють сексуальному домаганню у публічних місцях. У 2018 році уряд Франції ввів за фроттеризм окремий штраф. У 2019-му в Англії та Уельсі кримінальним злочином, за який можна отримати до двох років в’язниці, став апскертінг – фотографування спідньої білизни, статевих органів та сідниць без дозволу. Схожий закон ухвалили через рік й у Німеччині.

Чи потрібні Україні окремі статті за сексуальні домагання у публічних місцях? Гендерна експертка Марта Чумало каже, що більш дієвими будуть відеокамери у транспорті та соціальні кампанії – наприклад, фото та відео про фроттеризм у громадському транспорті (схожі проєкти були у Великій Британії, США та Японії).

«Ми маємо статті, які можна застосовувати. Але люди не звертаються по захист не тому, що немає покарання, а тому що складно зловити цього кривдника та довести провину. У громадському транспорті не вистачає камер із відеофіксацією. Також нині низька обізнаність про цю проблему. Цьому б допомогли постери в автобусах, трамваях, метро про те, що ніхто не має права торкатися до тебе без дозволу або здійснювати якісь інші дії сексуального характеру. Також у ЗМІ має активно висвітлюватися ця проблема», – говорить Марта Чумало.

Цьогоріч в Україні запустили освітній проєкт Stand Up. Автори пропонують методику протистояння домаганням «5Д»: Distract – Дійте на відволікання, Delegate – Долучайте інших, Document – Документуйте, Direct – Допоможіть прямим втручанням, Delay – Допоможіть згодом.

За словами Марти Чумало, саме свідки – перші рятівники людини, яка потерпає від фроттериста. Коли гендерній експертці було 17-18 років, об неї обтирався чоловік у транспорті. І саме пасажирка запропонувала Марті помінятися місцями. Так дівчина уникнула сексуального домагання.

Щоб люди більше знали про фроттеризм, торік за підтримки Фонду народонаселення ООН в України створили фотопроєкт «Необмеженість». Світлини 14 жінок, які стикнулись із домаганнями, були зроблені через тріщини на склі. Вони символізували порушення особистих меж.

Як ще борються із фроттеристами?

У 2017 році в метро Лос-Анджелесу запустили цілодобову гарячу лінію, на яку можуть звертатись люди, що зіткнулись із домаганням. Із ними працюють консультанти.

В Україні завжди можна зателефонувати та проконсультуватися на 116 123 або 0 800 500 335. Це безкоштовна Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.

У 2019-му через ріст кількості випадків фроттеризму у Великій Британії запустили спеціальні поліцейські патрулі, які відловлювали порушників у метро. Більшість домагань траплялось у вагонах, де не було відеонагляду. Також у Британії є рух Our Street Now, що займається поширенням інформації про фроттеризм у школах.

Того ж року в Японії випустили гаджети для боротьби із домаганнями. Вони нагадують маркери, які дозволяють непомітно поставити на кривднику мітку. Її видно лише в ультрафіолетовому світлі. Це дозволяє краще встановлювати особистість фроттеристів. Пристрої розкупили за 30 хвилин після того, як їх почали продавати.

 

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!