Менше отримуєш, бо менше просиш, або Що таке ask gap

від | Лис 23, 2021 | Дівчина говорить, LMillustrated

Декілька років тому, коли я працювала маркетологом в IT-компанії, ми всією командою вийшли на коктейлі після роботи. Слово за слово, мова зайшла про те, що потрібно найняти ще людину в команду, і наш шеф, загалом позитивний і адекватний хлопець, без задніх думок видав: «Краще брати дівчину, вони, як правило, менше просять».

Сказано це було не зі зла, в його очах не запалали відблиски пекельного вогню і він не вибухнув злодійським сміхом у стилі Доктора Зло. Це було просте спостереження, за яким послідував висновок, найкращий для бізнесу. Як менше просять, чому б не заощадити.

Пам’ятаю, я настільки цього не очікувала, що видала тільки безглузде: «Ти жартуєш, так?» Я була готова багато до чого: поінформована про pay gap, ознайомлена з гендерним дисбалансом в IT, обізнана, після якого коктейлю варто припиняти будь-які коментарі про роботу. Не готова я була до одного. Що проблему ми, виявляється, створюємо самі?

В Україні pay gap становить 22% (за даними ООН). Причин кілька: соціальне навантаження (жінка присвячує менше часу кар’єрі, оскільки від неї очікується виконання роботи вдома та догляд за дітьми), упередження, пов’язані з «чоловічими та жіночими» професіями, і міф про нижчу компетентність жінок.

Згідно з Randstad USA, 57% жінок (і лише 51% чоловіків) ніколи не пробували вести переговори про зарплату, що вказує на логічний висновок: жінки просять замало? Насправді не зовсім так. The Cut, посилаючись на дослідження Women Don’t Ask, пише, що жінки просять про підвищення зарплати навіть трохи частіше, ніж їхні колеги чоловіки. Водночас вони частіше отримують відмови і можуть відчувати негативні наслідки через те, що взагалі торкнулися цієї теми.

Але це якщо говорити про підвищення та перегляд зарплати. Мене ж хвилювало питання, чи ми справді просимо меншу суму, влаштовуючись на роботу? Як з’ясувалося, так.

Поряд із відомим pay gap існує так званий ask gap. Різниця в тому, яку зарплату просять білі чоловіки проти сум, які просять жінки та люди інших рас. Так, опитування в США показало, що «ідеальна» зарплата для жінок виявилася на 8% нижчою за ту, що запитували чоловіки. Здавалося б, не так багато, але цей ефект акумулюється з роками. Перегляди оплати праці та надбавки йдуть у відсотковому співвідношенні від початкової зарплати, і, якщо уявити, що на старті різниця в оплаті становила 1000 $ на місяць (ідеться про зарплати у США), до кінця кар’єри жінка може недоотримати півмільйона доларів.

Щоб уникнути цього ефекту, активісти часто виступають за прозорість зарплат. Адже якщо всі знають, яка зарплата середня, то можна забути про проблему, правда? Не зовсім.

Сайт з пошуку роботи Hired провів цікавий експеримент: вони розкрили дані середніх зарплат для невеликої групи чоловіків і жінок. Кандидати бачили вилку зарплат «від» та «до» на ту посаду, яку вони шукали. Що цікаво, жінки запитували суму в нижній частині цього проміжку, тобто нижче середнього, а чоловіки вище середнього. Загалом зарплатні очікування жінок в експериментальній групі були на 9.3% нижчими. При цьому ті жінки, які не бачили даних про середні зарплати, просили на 4% менше.

Виходить парадокс: прозорість зарплат може погіршити paygap. Втім, ситуація поступово змінюється. Так, молодші жінки просять більшу стартову зарплату порівняно зi старшими. Це може говорити про те, що зміни поступово відбуваються, а отже, і доступність даних може зіграти дівчатам на користь.

Щодо мене особисто, то так, я та жінка, яка захищає свої фінансові інтереси недостатньо. Визнаю, моя логіка про зарплату будувалася на «ну скільки не шкода і на тому спасибі» або «поставлю трохи нижче за ринкову, щоб точно не відмовили і прийняли на роботу». Пам’ятаю на тій айтішній вакансії я навіть не спромоглася провести якісь осмислені перемовини про гроші. Швидше зраділа, що в принципі взяли, навіть не замислюючись про те, скільки отримують люди за сусідніми столами.

Ми взагалі не маємо звички обговорювати фінанси, ділитися інформацією про зарплати, торгуватися. Гроші – майже як релігія та спорт. Не обговорюємо, щоб не псувати стосунки.

Пам’ятаю через кілька років, на пробній співбесіді в інший діджитал компанії, я спіймала себе на тому, що на сороковій хвилині розмови так і не можу зрозуміти: яка буде зарплата? Співрозмовник уникав чіткої відповіді як міг, а після моєї третьої спроби інтерв’юер підібгав губу і видав сакраментальне: «Я бачу вас наш проєкт зовсім не цікавить, вас тільки гроші хвилюють». Чи варто говорити, що від вакансії я відмовилася, на що потенційний роботодавець глибоко образився.

Ми ніби забуваємо, що ринок праці — це саме ринок, де послуги обмінюватимуться на гроші і обидві сторони вільні обговорювати фінальну ціну.

Що це нормально: чітко обговорити майбутні обов’язки і не робити безкоштовно те, що в них не входить. Що це дуже бажано: торгуватись про зарплату. Що це окей: просити її перегляду через деякий час. Що немає нічого страшного в тому, щоби розглядати кілька вакансій паралельно. Що можна любити проєкт, але немає сенсу робити вигляд, що ти тут виключно за ідею, а оплата — «ой, дякую, не варто було». Адже якщо не вимагають, можна не платити.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!