Мігрень

МІГРЕНЬ НАЗИВАЮТЬ «ЖІНОЧОЮ ХВОРОБОЮ», І, ПЕВНО, ЧЕРЕЗ ЦЕ також НАВКРУГИ НЕЇ УТВОРИЛАСЯ СТИГМА, ЯКА НЕГАТИВНО ВПЛИВАЄ НА ТИХ, ХТО СТРАЖДАЄ ВІД ЦІЄЇ НЕДУГИ.

Гендерні упередження зустрічаються майже у всіх сферах, і медицина не є винятком. Жінки рідше залучаються до клінічних досліджень, які спрямовані на пошуки нового та ефективного лікування тих чи інших хвороб. Це призводить до того, що вони не завжди отримують необхідну допомогу.

Через гендерні упередження зокрема, і до болю у жінок ставляться менш серйозно. Це особливо яскраво можна проілюструвати на прикладі такого захворювання, як мігрень.

За статистикою, мігрень більш поширена серед жінок, тож її традиційно вважають «жіночою хворобою». Цей факт є одним із найважливіших, що сприяв розвитку стигми та стереотипів, які негативно впливають на тих, хто страждає від цієї недуги.

Гендерні упередження навколо цього серйозного неврологічного захворювання вкорінилися ще з 19 століття, коли помітили, що на нього частіше страждають жінки.

Спочатку мігрень називали хворобою «матерів із нижчих класів», вважаючи, що вони мають «слабкий розум» через щоденну роботу, недосип та грудне вигодовування дітей. Жінок, які системно відчували гострий головний біль, часто висміювали і вважали «істеричками». Як не дивно, цю думку підтримували і деякі лікарі та вчені, що досліджували проблему головного болю.

Американський невропатолог 19-го століття Гарольд Вольф, якого називають батьком головного болю, також визначав чітку різницю між чоловічою та жіночою мігренню. Для нього чоловіки були амбітними та успішними (мігренню хворіли лише від втоми), а у жінок напади він пов’язував із небажанням виконувати «подружній обов’язок». У певний момент мігрень стала синонімом «знервованої домогосподарки».

Попри те, що за минуле століття був здійснений значний прогрес у вивченні мігрені, захворювання досі не сприймають серйозно. Пацієнти, які страждають на мігрень, відчувають, що тяжкість їхнього стану недооцінюють, та часом самі знецінюють хворобу, не звертаючись до лікаря.

Ба більше, навіть зараз, у 21-му столітті, мігрень часто є предметом недолугих жартів про виконання «подружнього обов’язку» або «хворобу аристократів».

«Якби мігрень вражала чоловіків так само, як жінок, ми б мали набагато кращі дослідження, – вважає Єлена Павлович, невропатологиня з медичного центру «Монтефіоре» в Нью-Йорку.

Разом із фармацевтичною компанією «Дарниця» та кандидаткою медичних наук Лідією Гончар-Чердаклі розбираємося, що таке мігрень і чому цей стан потребує уваги та лікування.

Види головного болю, або Як оса кусає в око

Кластерний головний біль

Мігрень

Головний біль напруги

За даними ВООЗ, поточна поширеність головного болю серед дорослих (із клінічними проявами щонайменше один раз протягом останнього року) становить близько 50%. Від половини до трьох чвертей людей віком 18-65 років у світі мали головний біль протягом останнього року і понад 30% із них повідомляли про мігрень.

З точки зору медицини заведено розрізняти дві великі групи головного болю – первинні та вторинні. Первинні головні болі найбільш поширені, вони не є симптомом іншого захворювання, а розвиваються самі собою. Безпосередні причини їхнього розвитку наразі не встановлені, а механізми, які їх викликають, активно досліджуються.

Вторинні головні болі розвиваються внаслідок іншого захворювання або коли існує першопричина болю. Наприклад, головний біль з’являється вторинно на тлі судинних порушень (гіпертонічного кризу, артеріальної гіпертензії) або після перенесеної травми голови тощо.

Серед первинних головних болів найчастіше зустрічаються три основні види – головний біль напруги, мігрень та кластерний головний біль.

Із головним болем напруги, певно, зустрічалася будь-яка людина протягом свого життя. За різними даними, його поширеність становить від 40% до 70% у популяції. Такий біль, як правило, не має вираженої гендерної специфічності, зустрічається і в чоловіків, і у жінок, а вираженість больового синдрому коливається від легкого до помірного.

Натомість мігрень переважно зустрічається у жінок та є менш поширеною, ніж головний біль напруги. Під час мігрені головний біль пульсуючого характеру, частіше односторонній – вражає одну половину голови. Інколи біль починається з потилиці, переходить у висок та зосереджується у ділянці ока. Образно мігрень іноді описують так, ніби оси кусають в око або молотком б’ють по одній частині голови.

Кластерний головний біль – найтяжчий та, на щастя, не дуже поширений тип первинного болю (за статистичними даними – до 0,1% поширення у світі).

Первинні головні болі, як правило, супроводжуються додатковими симптомами. Під час головного болю напруги вони менш виражені, а от при мігрені або кластерному головному болю супутні симптоми роблять вагомий внесок у непрацездатність людини.

Мігрень найчастіше супроводжується нудотою або блюванням, фото- та фонофобією (боязнь світла або звуків). Головний біль при мігрені посилюється у разі фізичного навантаження.

При кластерному головному болю теж є свої специфічні симптоми – сльозотеча, пітливість шкіри, почервоніння та набряклість ока, закладеність носа. До того ж біль дуже сильний, він проявляється серією нападів (так званий пучок), що тривають від 15 до 180 хвилин та повторюються. Серія нападів може відбуватися протягом декількох тижнів або навіть місяців, це дуже виснажує людину.

Під час нападу з’являється психомоторне збудження, людині важко перебувати у спокої, вона може ходити чи навіть бігати по колу. Кластерний головний біль може призвести до панічних атак, депресивних станів та суїцидальних думок.

Мігрень – що приховує за собою головний біль

Мігрень – це серйозне неврологічне захворювання, механізми розвитку якого вивчаються і донині.

Головний симптом мігрені – нестерпний головний біль, який може супроводжуватися нудотою, блювотою, страхом світла і звуку, а кожен рух пацієнта здатен погіршувати його стан.

Під час атаки мігрені людина значною мірою втрачає здатність нормально функціонувати, а рівень працездатності може падати до нуля. При хронічній мігрені атаки виникають понад 8 разів на місяць та тривають досить довго. Тобто це захворювання, яке суттєво впливає на якість життя людини та її можливості працювати і розвиватися. За даними ВООЗ, у Великій Британії через одну тільки мігрень щорічно втрачається близько 25 мільйонів робочих або шкільних днів.

Сам напад мігрені проявляється не лише періодом головного болю, а складається із послідовних фаз, кожна з яких має свої симптоми.

Атака починається з продрому – він може тривати від кількох годин до кількох днів, далі до 25% пацієнтів з мігренню можуть відчувати феномен аури. Цей період, як правило, триває від декількох хвилин до години і найчастіше проявляється візуальними ефектами – перед очима з’являються графічні елементи або блюриться чи порушується зір.

Головна небезпека аури полягає у тому, що вона може з’явитися будь-якої миті, не зважаючи на те, чим людина займається – сидить на важливій нараді чи керує автівкою.

Потім приходить фаза головного болю, яка триває від 4 до 72 годин.

Після цього пацієнт переходить у фазу постдрому. Людина почувається виснаженою після кількох годин або днів головного болю, нудоти, фото- чи фонофобії. Цій фазі притаманна апатія, біль у м’язах, часом порушення мови та когнітивні зміни.

Люди з хронічною мігренню відчувають надзвичайне виснаження, яке може супроводжуватися тривожними розладами та депресією.

Історії мігрені

Сабіна Мусіна

Страждає на мігрені з 15 років

Привіт, я Сабіна Мусіна і я мігренік. З нею я познайомилася в 15 років, у 25 ми з нею подружились, а близько 30 – довелося закохатися. Саме у 25 років мені поставили правильний діагноз, до цього багато разів зупинялися на вегето-судинній дистонії.

У процесі пізнання та вивчення своєї особистої мігрені я навчилася чітко передбачати, коли, після яких моїх дій або бездіяльності чекати нападу. Крім цього, я дуже метеозалежна, всі погодні зміни можуть викликати у мене напади. Тригером також може стати головний біль напруги або головний біль під час температури.

Моя мігрень живе в лівій долі лобової зони, тому провісниками нападу стають іскри в очах, пульсівний тиск у лівій частині голови, що посилюється, з’являється ефект «зайчиків-стрибунців» в очах. Іноді доходить до повної темряви в лівому оці. Напад триває від години до 7 днів. Одного разу мало не впала в мігренозну кому.

Існує неписане «золоте правило» всіх мігреніків: встигнути вжити необхідний препарат у перші 10 хвилин. 11-та хвилина – все. Скільки б таблеток не вживалося, скільки б народних засобів не використовувалося – на допомогу прийде тільки швидка з крапельницями і примусовий сон.

Для превентивної терапії я використовую масаж і курс уколів ботулотоксину. Чи допомагають вони? Скажу так, що масажі ніколи не будуть зайвими. А курс уколів тимчасово допоміг. Чи це збіг, чи ні. Чесно, не знаю.

Під час нападу я ніби виходжу з ладу, відрікаюся від світу й усього, повністю гублюся і, як наслідок, випадаю зі звичного ритму життя.

У моєму житті, слава богу, зустрічалися тільки співчутливі люди, які все розуміли. І щоразу, коли я потребувала підтримки, а це тиша, темрява і самотність, – вони ставилися з розумінням. З неекологічного ставлення можу згадати випадки тільки з університетських років. Коли у мене ставався напад на навчанні, я намагалася відпроситися та чула відповідь: «Не вигадуй, голова не може так боліти!» У такі моменти я просто робила вибір на користь себе, вставала й ішла.

Дуже важливо правильно діагностувати головний біль. Коли ви точно впевнитеся в тому, що ви мігренік, потрібно перестати тікати від мігрені, подружитися з нею, частіше вибирати себе і навчитися говорити «ні». Часто напади мігрені провокує надмірне навантаження. Як не крути, любов до себе покращить перебіг будь-якої мігрені.

Жінки та мігрень

Мігрень частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, через те, що жіночі гормони є одним із головних тригерів мігрені. Та потрібно зважати, що не всі мігрені є гормональними. Жінки переживають мігрень інакше, ніж чоловіки. Частіше говорять про епізодичні болі (часто триваліші) та хронічні.

У хлопчиків і дівчаток приблизно однакова ймовірність розвитку мігрені, та в період статевого дозрівання жінки частіше стають мішенню мігрені. Часто перший напад мігрені стається з першою менструацією.

Близько половини жінок із мігренню кажуть, що їхній менструальний цикл безпосередньо впливає на мігрень. Навіть існує таке поняття, як менструальна мігрень, що виникає за два дні до і максимум три дні після початку місячних (7-19% жінок страждають на менструальну мігрень і близько 60% цих жінок також мають мігрень в інший час місяця).

Дослідження показують, що напади мігрені можуть бути спровоковані зниженням рівня естрогену, що відбувається перед початком місячних.

Під час менопаузи, коли естрогенові коливання зникають, у жінок може знижуватися частота нападів мігрені, але далеко не у всіх. Річ у тім, що для жінок, які страждають на мігрені, менопауза може стати як кращим періодом, так і гіршим.

Після менопаузи жінки можуть виявити, що тригери мігрені, які не пов’язані з гормонами, стають більш очевидними або з’являються нові тригери. Тож напад важче передбачити, а тригером для мігрені може стати порушення сну, яке часто зустрічається при менопаузі. Замісна гормональна терапія, яку можуть призначати для пом’якшення симптомів, пов’язаних із настанням менопаузи, іноді посилює мігрень.

Впливати на мігрені можуть також оральна контрацепція та допоміжні репродуктивні технології з високою дозою гормонів. Як правило, коли змінюється терапія, жінка вагітніє або обирає інший підхід у контрацепції, то частота нападів зменшується.

Оральні контрацептиви можуть спровокувати у жінки перший мігренозний напад, особливо якщо у неї є сімейний анамнез мігрені (у захворювання дуже високий спадковий компонент).

Окрім того, дослідження показують, що жінки також мають вищий рівень непрацездатності, пов’язаної з мігренню, наприклад, частіше потребують постільного режиму через напади або мають довгий постдром після нападу.

Фармакологічні методи терапії мігрені

Коли у людини починається перший напад мігрені, зазвичай у досить юному віці, якщо є спадковість, вона звертається до звичайних засобів зняття головного болю – просто йде до аптеки. Найчастіше нестероїдні протизапальні засоби або їхня комбінація допомагають зняти біль.

 

За даними ВООЗ, у США та Великій Британії лише половина людей, у яких виявлена ​​мігрень, протягом останніх 12 місяців були у лікаря з причин, пов’язаних із головним болем, і лише двом третинам із них був поставлений правильний діагноз.

Більшість людей покладаються винятково на лікарські засоби, що відпускаються без рецепта. Низькі показники звернення за медичною консультацією в розвинених країнах можуть вказувати на те, що багато людей, які страждають від головного болю, не знають про існування ефективного лікування. За оцінками, 50% людей із головними болями займаються самолікуванням. Подібна проблема спостерігається і в Україні.

Напади мігрені з часом можуть наростати або ставати частішими, тоді засоби першої лінії перестають допомагати й людина починає думати про найгірші діагнози. Від першого нападу до звернення до лікаря може минути близько п’яти років. Проте після встановлення діагнозу та призначення специфічного лікування, а за потреби і превентивної терапії, життя пацієнта може суттєво покращитися.

Для високого контролю нападів можуть застосовуватися специфічні засоби проти атак мігрені – триптани, наприклад, елетриптан. Триптани впливають на одну з ланок патогенезу мігрені, є агоністами серотонінових рецепторів та дозволяють зменшити больовий компонент.

Вони мають спрацювати протягом двох годин, тому їх потрібно вжити якомога раніше від початку нападу. Це рецептурні препарати, які має призначати лікар лише після встановлення діагнозу «мігрень».

Щороку близько 4% людей з епізодичною мігренню переходять у хронічну мігрень. У такому разі має бути призначена превентивна терапія. Найчастіше це неспецифічні лікарські засоби, такі як антидепресанти, антиконвульсанти, бета-блокатори.

Превентивна терапія покликана зменшити кількість нападів, але для цього лікарські засоби потрібно вживати постійно, курс повинен тривати від трьох місяців.

Зараз з’явилися нові лікарські засоби для превентивної терапії – моноклональні антитіла. Їх дозволили для клінічного використання відносно недавно, у 2018 році. Ці засоби поки що не широко доступні та достатньо вартісні. Ін’єкції ботулотоксину (відомі як одна з найпоширеніших процедур «омолодження») теж розглядаються як ефективна превентивна терапія мігрені.

Нефармакологічні засоби лікування

Мігрень досі досліджена не повністю, однак уже доведено, що коригування способу життя та навіть відмова від деяких продуктів може зменшити кількість нападів. Мігрень може спровокувати велика кількість тригерів, і, визначивши індивідуальні, пацієнт може покращити своє життя.

Лікарі радять людям із мігренню вести щоденник головного болю, щоби встановити власний список тригерів – провокаторів атак. За кілька місяців і лікар, і пацієнт зможуть визначити, що викликає напади. Як правило, людина зі стажем мігрені добре знає, які тригери викликають напади, та намагається їх уникати.

Жінкам важливо також відстежувати залежність циклу та мігрені, тому варто зазначати у щоденнику початок та кінець менструації. Спровокувати мігрень можуть стрес, порушення режиму сну (хронічне недосипання або пересипання) та певні види продуктів або навіть запахів. Серед продуктів-тригерів найчастіше згадують червоне вино, шоколад (хоча щодо нього зв’язок неоднозначний) та сир.

У разі, коли провокаційним фактором є стрес, а повністю уникнути стресових ситуацій, звичайно, неможливо, часто пацієнтам рекомендують практикувати йогу, помірні фізичні навантаження або медитацію як антистрес.

Що робити, якщо у вас спостерігається головний біль, що за проявами нагадує мігрень

Із сильним та регулярним головним болем варто звернутися до сімейного лікаря або невролога. Для встановлення діагнозу мігрені, як правило, не потрібні додаткові обстеження, наприклад, МРТ.

Важливо детально розказати лікарю історію вашої хвороби, наприклад, чи є спадковість (хворіла мама, бабуся, тітка), як часто стаються напади, яка їхня тривалість, які супутні симптоми.

Історії мігрені

Ірина Виговська

Страждає на мігрені з 12 років

Перший напад мігрені стався у підлітковому віці, років у 12-13, тобто в період статевого дозрівання. Було дуже страшно, адже природу цього головного болю ніхто не знав. Діагноз поставили набагато пізніше, через сім років після першого нападу. До того мені ставили діагнози типу «вегетосудинна дистонія», якої насправді не існує.

Діагноз поставили у лікарні, куди мене привезли з жахливим нападом головного болю, який швидка діагностувала як інсульт. За інсульт тоді сприйняли мігрень з аурою.

Тригерів у мігрені багато, та навіть за стільки років не можу назвати всі. Це може бути алкоголь, особливо червоне вино, це може бути кава, це може бути недоспана ніч, перевтома. У період менструації або ПМС мігрені посилюються. Мені здається, що й атмосферні явища впливають, але не певна, що це можна якось науково підтвердити.

Мігрень – це такий пекельний біль, локалізований зазвичай в одній половині голови. Він викликає також нудоту, яка йде не зсередини, а від голови, та потемніння в очах. Я маю мігрень з аурою, тобто задовго до початку головного болю бачу спалахи, у мене заблюрюється видимість. Також я відчуваю дивні запахи.

Передвісником мігрені для мене ще є дуже сильне бажання шоколаду, потім одразу нудота та головний біль, які стрімко розвиваються, наче цвях забивають тобі в голову. Що раніше я вип’ю таблетку, то більше шансів, що біль не буде розвиватися. Якщо мігрень вийшла на пік, то жодні медикаменти не допомагають.

З нефармакологічних методів я пробувала йогу, дихання, медитацію. Звісно, велику роль грає здоровий сон, його кількість та якість. Для мене ще важливе харчування, голод може спровокувати більшу кількість нападів. Зневоднення також може впливати, тому мені важливо пити багато води, а не кави чи чаю.

Якщо раптом я не можу випити таблетку, намагаюся мінімізувати кількість світла – лягти у темній кімнаті, заплющити очі, можливо, покласти мокрий рушник на місце болю. Я пробувала антимігренні пластирі, які трохи пощипують, і це наче відволікає. Це ніби тобі роблять укол і тієї самої миті плескають, щоб ти не відчув болю від моменту уколу.

Часом люди вважають, що на мігрень впливають стосунки з батьками чи «голова болить – тому що ти зайнята не тим». Мігрень досі не досліджена повністю, тому мені навіть важко відповідати на такі вислови, хоча знаю, що природа мігрені інша. Тобто рівень розуміння оточенням проблеми мігрені є досить низьким.

Зараз я фрілансерка, тому можу сама будувати свій день. Якщо відчуваю наближення нападу мігрені, то даю собі час відпочити, намагаюся не перенавантажуватися. Хоча буває, що люди кажуть «у мене теж буває, що болить голова, – ось твої завдання, погнали». Хтось не розуміє, що це такий біль, з яким неможливо працювати, лише робити якісь «конвульсії», як мені доводилося часом, але сенсу вони не матимуть.

Щоб жити з мігренню, потрібно розуміти, що це нормально, а у світі є багато людей, які теж страждають від цього захворювання. Потрібно знати свої тригери та завжди мати з собою таблетки або можливість їх придбати. Думаю, варто попереджати людей, які поруч, що може бути напад і тебе потрібно буде підстрахувати.

Опитувальник ID Migraine

Створений та валідований у США як швидкий та зручний спосіб для скринінгу мігрені.

1.

Чи доводилося вам протягом останніх трьох місяців обмежувати свою активність (наприклад, здатність до роботи, навчання та іншої діяльності) хоча б на один день через головний біль?󠇁

ТАК

1

НІ

0

2.

Чи супроводжується головний біль чутливістю до світла (набагато більше, ніж коли ви не відчуваєте головний біль)?

ТАК

1

НІ

0

3.

Чи супроводжується головний біль нудотою або болем у шлунку?

ТАК

1

НІ

0

Якщо ви набрали 2 або більше балів

Наявність позитивної відповіді хоча б на два з трьох запитань може свідчити про наявність мігрені.*

*цей опитувальник є лише скринінговим інструментом, що може тільки вказувати на природу головного болю, та не призначений для самодіагностики. Точний діагноз може бути встановлений лише лікарем
Lipton RB et al. Neurology. 2003;61(3):375-382.

Веб-сайт

darnitsa.ua

МАТЕРІАЛ ПІДГОТОВЛЕНО ЗА ПІДТРИМКИ фармацевтичної компаніїДарниця