«Анімація розповідає історії, які перегукуються з часом». Візуальні мисткині про творчість та жіночу тему

від | Сер 30, 2021 | Дівчина говорить, Персони, Фемкульт

У 2021 році Фестиваль актуальної анімації та медіамистецтв LINOLEUM відбудеться 1–5 вересня в гібридному форматі: покази конкурсної та спеціальних програм проведуть офлайн у київському кінотеатрі «Жовтень», освітня програма транслюватиметься онлайн на YouTube-каналі та на Facebook-сторінці фестивалю. Цьогорічна тема LINOLEUM – «ПРИСУТНІСТЬ. БЛИЗЬКІСТЬ. ДОТИК».

Цьогоріч у журі фестивалю троє візуальних мисткинь, ми поговорили про їхній шлях у творчості, жіночу тему та попросили дати поради початківцям у галузі анімації.

Аліс Сай

Візуальна мисткиня Аліс Сай народилася в Парижі та живе в Роттердамі. У своїй роботі вона зосереджується на поетичному та графічному вираженні оповіді в галузях дизайну та кінематографа.

«Анімація розповідає історії, які перегукуються з часом». Візуальні мисткині про творчість та жіночу тему, The Devochki

У 2014 році Аліс Сай закінчила магістерську програму графічного дизайну в Рейнській вищій школі мистецтв (HEAR) у Страсбурзі, згодом почала працювати як дизайнерка книжкових обкладинок і потай створювати анімацію з голими жінками, гусами-танцівниками та співочими вулканами. Її музичні відео She’s Young (Shaking Godspeed, 2015), Happy (Mark Lotterman, 2017) та Careful (Jo Goes Hunting, 2020) побували в усіх куточках світу й отримали нагороду на фестивалях Ансі (Франція), Оттави (Канада), Klik! (Нідерланди), Linoleum (Україна). Її новий анімаційний фільм Flatastic (Miyu Productions/Keplerfilm, сценаристка – Леа Перре) – це апокаліптична комедія про скатів-рогачів та пласких людських істот.

«Мої роботи демонструють особисті дослідження власного місця у світі як людини. Контраст між власними почуттями та потягом до групової поведінки, наша відповідальність та ставлення до оточення. Для мене акт малювання – це спостереження та вивчення зв’язку людей із тим, що їх оточує. У мене завжди є досить абстрактний, інтуїтивно зрозумілий спосіб розпочати проєкт. Мені подобається ставити себе на місце людини, тварини, рослини, предмета; будь-що може бути персонажем зі своїм сприйняттям.

Я думаю, що анімація, як і будь-який інший вид мистецтва, розповідає історії, які перегукуються з часом її створення. Переважно керуюся інтуїцією або потребою досліджувати неоднозначну атмосферу. Саме під час процесу розробки дізнаюся, які у мене враження, і починаю чіткіше формулювати тему.

Особисто я вважаю, що фокус на певній темі створює міцніший зв’язок з аудиторією; це врівноважує дуже графічний і дещо абстрактний характер моїх робот. Але я думаю, що в анімації не потрібно говорити про соціальні проблеми. Мені подобаються надзвичайно безглузді, абстрактні або дуже особисті історії, якщо я відчуваю за цим оригінальний голос.

Моя стать для мене не є предметом у моїй роботі. Тому я не приділяю особливої ​​уваги еволюції цієї теми у фільмах. Я думаю, що сучасна анімація відображає сучасне суспільство й тому демонструється більше жіночих думок, і це добре.

Як жінку в індустрії мене часто запитують, що значить «бути жінкою», хоча це не має нічого спільного з моєю роботою. Я ніколи не думала про те, що я жінка, поки не почала знімати фільми, і люди не почали ставити мені запитання з цього приводу.

Я не знаю про ситуацію в Україні, але там, звідки я родом, школи мистецтв наповнені жінками, кінофестивалі – режисерками, аніматорками, дистриб’юторками, кураторками. Здається, у виробничому світі існує більший дисбаланс, але це не моя галузь знань.

Порада початківцям

Перша порада, яку я можу вам дати, – це розвивати те, що робить вас особливими, а не робити те, що, на вашу думку, сподобається людям. Тоді у вас буде шанс сформувати власний стиль і витримати його.

Друга порада: ви завжди повинні закінчувати справи. Завершіть роботу і починайте наступний проєкт. Вам потрібне портфоліо.

Третя порада: покажіть свою роботу! У цій сфері вам знадобляться терпіння, наполеглива праця, фантазія, допитливість та почуття гумору.

Дафна Авадіш

Ізраїльська фільммейкерка та ілюстраторка Дафна Авадіш живе в Амстердамі. Вона спеціалізується на створенні анімаційних документальних робіт як незалежна ілюстраторка та аніматорка.

«Анімація розповідає історії, які перегукуються з часом». Візуальні мисткині про творчість та жіночу тему, The Devochki

Авадіш створила два короткометражні фільми – «Перелітні птахи» (Journey Birds) та «Ведмежа ноша» (Bear with Me), які були показані на кількох міжнародних фестивалях та здобули низку нагород, як-от Приз за найкращу анімацію на Єрусалимському кінофестивалі та Fantastic Award на фестивалі анімаційного кіно у Штутгарті.

«Все почалося, коли я жила у Мілані за програмою обміну студентів у рамках навчання на бакалавра. Залишивши свій будинок в Єрусалимі вперше в житті, почала ставити собі запитання про себе, імміграцію та ідентичність. Усе, що мене оточувало, було новим і наснажливим.

Я повернулася до Єрусалиму з купою відео та записів. Оскільки мої навички 2D-анімації були не такими хорошими, як мої навички режисури, я шукала техніку, яку зможу використати, водночас сильну та емоційну.

Перші тести були зроблені на старому принтері моїх батьків. Відбитки та сканування були настільки поганими, що створювали своєрідне спотворення. Мені сподобався цей ефект та ностальгічне відчуття, яке він створив.

Зі своїм першим фільмом Journey Birds я побувала на різних міжнародних фестивалях. Було захоплююче дивитися фільми, зустрічатися з режисерами та подорожувати. Я знала, що хочу продовжувати розвивати свою візуальну мову та створювати більше фільмів, тому переїхала до Нідерландів, щоб продовжити навчання анімації.

У своїх фільмах я порушую питання значення дому та ідентичності. Дім – це основне поняття в житті людини, майже архетип. Однак навколо нього існує багато тлумачень і почуттів. Мої фільми шукають слова, поняття, людей та вибір, що описує значення дому. Моя увага зосереджена на емоційному боці імміграції. Я намагаюся говорити про складні питання через прості моменти повсякденного життя.

Під час навчання мені дуже не вистачало жінок-лекторів. Зараз у світі відбуваються зміни, які роблять мене дуже щасливою. Незабаром я почну викладати на анімаційному факультеті Академії Віллема Де Кунінга в Роттердамі. Спостерігаю на багатьох анімаційних фестивалях все більше фільмів, які порушують жіночі питання та проблеми, це тішить. Ще було б чудово побачити більше жінок у комітетах журі.

Порада початківцям

Залишайтеся вірними собі, розвиваючи особисту візуальну мову. Не слідкуйте за трендами. Майте на увазі, щоб отримати визнання, потрібно багато часу та наполегливої ​​роботи. З часом все станеться, не опускайте руки, якщо це відбувається недостатньо швидко. Відвідуйте спеціальні події та анімаційні фестивалі. Нові друзі та зв’язки можуть привести вас до нових напрямів. Можливо, найкраща порада – насолоджуватися процесом, попри стресові моменти.

Торі Польська

Дизайнерка анімаційних фільмів. Її основна спеціалізація – дизайн світів та проведення досліджень. Торі в індустрії вже восьмий рік. Наразі вона працює над створенням візуальної мови мультфільму в студії Netflix.

«Анімація розповідає історії, які перегукуються з часом». Візуальні мисткині про творчість та жіночу тему, The Devochki

«Коли зрозуміла, що хочу пов’язати себе зі світом анімації, почала вивчати, аналізувати всі мультфільми, які дивлюся. Особливу увагу звертала на дизайн рішення: чому в кімнаті Рапунцель всі стіни вже змальовані або чому в «Думками навиворіт» (Inside Out) Міннесота і Лос-Анджелес виражені двома абсолютно різними візуальними мовами, чому в «Думками навиворіт» (Inside Out) смуток блакитний, а в «Королі Леві» – жовтий?

Я збирала теку прикладів, дізнавалася, що таке концепція, візуальна мова і загалом visual development. Саме завдяки цьому я почала формуватися як дизайнер.

В анімації кожен мультфільм має свій стиль, і ми, художники, повинні бути варіативними і підлаштовуватися під продакшн, тож мій стиль виражається не в тому, як я малюю, а в тому, як я мислю, аналізую і вирішую завдання. Як дизайнеру оточення, мені подобається працювати над локаціями, що належать тим чи іншим персонажам. Мені подобається розкривати їхній характер і образ через вибір меблів у їхню кімнату, кольорової гами, підбір текстур і кожного маленького елемента.

Маючи перед собою завдання, анімація може дозволити собі створити абсолютно будь-який світ, якби він був реальний, міфічний, сюрреалістичний. Той світ, що найкращим чином допоможе глядачеві зануритися в історію та отримати новий досвід.

Я працюю з масовим продуктом. Наш фільм повинен бути зрозумілим і дітям, і дорослим, і чоловікам, і жінкам, і в Америці, і в Азії. На відміну від авторського кіно, де можна більш експериментально, експресивно і «в лоб» говорити на будь-які важливі теми, в масовому продукті ми намагаємося не перевантажити глядача.

Анімація – насамперед розважальний сегмент ринку, і до нас приходять глядачі, щоб відпочити від проблем, що існують у реальному світі. Для мене важливо, щоб мультфільм говорив із глядачем про щось важливе, але водночас був місцем відпочинку.

Читаючи новини, розумієш, що упередження і сексизм є скрізь. Мені пощастило ніколи не стикатися з цим. У більшості випадків була наймолодшим ​​членом команди, я завжди була єдиним художником з України, бувало, коли я була єдиною жінкою в команді художників. І мені завжди давали достатньо творчої свободи, я завжди брала участь у всіх обговореннях і ніколи не відчувала себе обмеженою в своїх правах.

Створюється відчуття, що майже у всіх проєктах зараз важливо зробити акцент на «вольову, сильну жінку». Що більше люди про це говорять, то більше головних жіночих ролей ми бачимо у фільмах і мультфільмах. Здавалося б, це щось нове. Але дивлячись на ті ж діснеївські мультфільми про принцес, таких як Мулан, Покахонтас, Бель із «Красуні і Чудовиська», ти розумієш, що сильні жіночі персонажі – це не новинка. Вони завжди були.

І як жінка я бачу проблему в іншому місці. Створюючи цю «сильну, вольову героїню» в сучасному кіно, ми створюємо слабких, і часто незначних чоловіків навколо неї. І видавати такий приклад чоловічої рольової моделі у світ – це не те, що допоможе мені як жінці. Я хочу жити в суспільстві, де люди, незалежно від статі, поважають себе й інших, де кожен несе відповідальність за себе і своїх близьких, і де кожен може вибирати свій шлях, не принижуючи цим інших.

Порада початківцям

Вивчайте ринок. Хто замовник? Що він шукає? Які інші художники зараз на ринку? Що вони пропонують? Чого ринку не вистачає? Які естетика, стилі зараз у тренді?

Важливо мати широкий кругозір, не заганяти себе в рамки однієї країни або одного стилю.
Експериментуйте, шукайте себе, свій творчий голос. Тримайте руку «на пульсі індустрії», щоб знати, що в ній відбувається. Незалежно від статі, віку, громадянства знайте собі ціну, робіть те, що вам подобається і клієнт завжди знайдеться.

Цього року Міжнародний фестиваль актуальної анімації та медіамистецтва LINOLEUM відбудеться з 1 до 5 вересня в Києві. Організатори фестивалю отримали 2892 заявки на участь із 75 країн світу, 79 з яких були відібрані для участі в конкурсній програмі фестивалю. Переможці будуть визначені в межах Міжнародного конкурсу (45 фільмів), Українського конкурсу (10 фільмів) та Конкурсу комерційної анімації (24 фільми).

У найчисельнішому міжнародному конкурсі куратори фестивалю виділили 5 окремих блоків (45 фільмів).

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!