Що таке нарцисизм? Уривок із книжки «Чи є для мене місце в її серці»

від | Чер 23, 2021 | Жіноча бібліотека, Фемкульт, Читати

Більшість жінок, які стикаються з певними емоційними чи психологічними проблемами, навіть не замислюється, що причиною може бути вплив нарцистичної матері. Якщо найближча тобі людина є надміру егоцентричною, цього одразу й не помітиш, особливо якщо змалку слухати про те, що материнську любов ще треба заслужити. У доньки можуть виникнути такі проблеми: занижена самооцінка, відчуття нереалізованості, деструктивні стосунки з людьми, нездатність зрозуміти себе і свої емоції.
Чи можна виявити та проаналізувати такий досвід, пройти крізь нього більш усвідомлено та нарешті звільнитися від впливу нарцистичної матері, який закарбовується на все життя? У книжці від видавництва Vivat «Чи є для мене місце в її серці» авторка Керіл Мак-Брайд розповідає, як допомогти собі розірвати зв’язок із травматичним минулим.

Уривок. Що таке нарцисизм?

Поняття «нарцисизм» прийшло до нас із грецького міфу про Нарциса. То був красивий, зациклений на собі юнак, який закохався у власне відображення, побачивши себе у джерелі. Не маючи змоги відірватись від самоспоглядання й зосередитись на комусь іншому, він пав жертвою власної самозакоханості. Так він і помер, поїдаючи очима власне зображення на поверхні води. Сьогодні нарцисами називають гордуватих, зациклених на власній персоні людей, тоді як любов до себе і здорову самооцінку в сучасному світі сприймають як уміння віддати собі належне, що аж ніяк не заважає любові до ближніх.

Відповідно до Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів (англ. Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders, або DSM), нарцисизм характеризують як розлад особистості, що його класифікують за дев’ятьма ознаками, переліченими нижче. При цьому говорять про нарцистичний спектр, що означає потенційно різний масштаб відхилення від норми від декількох окремих нарцистичних рис до очевидного нарцистичного розладу особистості. За оцінками Американської психіатричної асоціації, в Америці мешкає близько півтора мільйона жінок із нарцистичним розладом особистості. При цьому більш поширеним залишається неклінічний нарцисизм. Якщо чесно, деякі з цих рис є в кожного з нас, тож люди, які перебувають на початку спектра, ближчі до мінімальної вираженості розладу і є цілком нормальними. Що ближче до протилежного краю, то більше виникає проблем.

Далі наведено дев’ять нарцистичних рис із прикладами в контексті стосунків між матір’ю та донькою.

Отже, нарцистична особистість…
1. Характеризується ідеями грандіозності, тобто схильна перебільшувати власні досягнення й таланти, очікує визнання власної зверхності без достатніх на це причин.
(Приклад: мати, яка постійно говорить про себе і власні справи та ніколи не цікавиться донькою.) Саллі дуже не любить знайомити когось із мамою, бо та готова годинами розповідати про своє волонтерство в лікарні для дітей, до того ж описує все в таких медичних подробицях, ніби сама тих дітей лікує. Її послухати — так вона врятувала не одне життя.

2. Схильна зациклюватись на власних фантазіях про безмежний успіх, владу, разючі досягнення, красу чи ідеальне кохання.
(Приклад: мати, яка сподівається уславитись як прибиральниця, бо впевнена, що її зусилля відзначать відомі люди, у яких вона працює.) Мати Мері постійно розповідає просвоїх клієнтів — «дуже впливових людей» — і про те, як вони її цінують і як в усьому на неї покладаються; вона впевнена, що її незабаром запросять взяти участь у зйомках чергового фільму, тобто прибирати знімальний майданчик, де сяятиме котрийсь із іменитих роботодавців.

3. Вважає себе «особливою», унікальною, переконана, що її розуміють чи заслуговують мати з нею справу лише так само особливі, авторитетні люди (або організації).
(Приклад: мати, яка, прийшовши з родиною до ресторану, спілкується з офіціантами в такому тоні, наче це слуги в її особистому королівстві.) Керрі соромиться ходити з матір’ю в ресторан, бо та поводиться з обслуговчим персоналом як із холопами.

4. Вимагає від інших надмірного вшанування.
(Приклад: мати, яка хоче чути похвалу, подяки й компліменти за кожну дрібницю, що вона її зробила.) Мати Джейн може час від часу завітати на футбольний матч, коли грає її онук, а потім Джейн і вся її родина неодмінно мають відзначити той факт, що вона заради гри пожертвувала своїм часом. Вона постійно нагадує близьким про «все, що для них робить».

5. Вважає, що має право на певні привілеї, тобто без жодної на те причини очікує від інших особливо люб’язного поводження чи виконання своїх вимог.
(Приклад: мати, яка вважає, що стояти в черзі принижує її гідність.) Мати Марсі раніше полюбляла азартні ігри. При цьому кожного разу, перш ніж іти в казино, вона діставала інвалідне крісло — жодних проблем зі здоров’ям у неї не було, — щоб її пропустили без черги. У супермаркеті вона зверталась до незнайомих людей з проханням: «Пошукайте, будь ласка, де стоїть такий-от товар?»

6. Схильна до експлуатації в міжособистісних стосунках, тобто використовує інших у корисливих цілях.
(Приклад: мати, яка добирає собі таких «друзів», які можуть допомогти їй на шляху до певної мети.) Для Сариної матері головне в людях — це не їхні якості, а те, що вони для неї можуть зробити. Нещодавно вона перестала спілкуватись із давньою подругою, в якої діагностували вовчак, бо злякалась, щоб тій від неї чогось не знадобилось.

7. Не виявляє або рідко виявляє емпатію, тобто неохоче дослухається до почуттів і потреб ближніх.
(Приклад: мати, яка завжди виправляє свою доньку, коли та щось розповідає, показуючи, як було «насправді».) Кендіс узагалі не може заговорити у присутності матері без того, щоб її не виправили, покритикували або ще якось принизили.

8. Часто відчуває заздрість до інших або вважає, що сама викликає заздрість.
(Приклад: мати, яка стверджує, ніби не має подруг, бо «зазвичай жінки мені тільки заздрять».) Мати Сью вважає себе надзвичайно чарівною і, відповідно, переконана, що інші жінки сприймають її як потенційну загрозу. Вона часто цитує стару рекламу «L’Oréal», де гарненька модель проголошувала: «Не варто ненавидіти мене лиш за те, що я гарна».

9. Схильна до гордовитої поведінки, має зверхню манеру спілкування з іншими.
(Приклад: мати, яка вважає, що її прекрасним дітям не варто грати з ровесниками, бо в тих немає таких дорогих речей та іграшок.) Мати Джекі дозволяла їй дружити тільки з дітьми з багатих сімей, а інших вважала «не гідними» своїх доглянутих і прекрасно вдягнених дітей.

Усі ці риси проявляються в специфічній поведінці, яку можна описати двома фразами: «Світ обертається навколо мене» і «Ви мене не гідні». Через відсутність емпатії нарциси не вміють виявляти любов. Їхнє емоційне життя можна назвати поверховим; вони взагалі в усьому орієнтуються на зовнішній образ і приділяють чимало уваги тому, яке враження справлять на оточення. Якщо вашій матері притаманно чимало з цих рис, вам, найімовірніше, нерідко здається, ніби вона вас зовсім не знає, адже їй ніколи придивлятись до вашої особистості. Ми, доньки нарцистичних матерів, змалку переконані, що зобов’язані в усьому їм догоджати, поважати всі їхні потреби, бажання й почуття, бо станемо їм не потрібними.
Без емпатії та любові з боку матері доньці бракує емоційного контакту, їй нібито постійно чогось бракує. Її головні емоційні потреби залишаються без уваги. В особливо тяжких випадках, коли материн нарцисизм переростає в безвідповідальне або жорстоке поводження з дитиною, дефіцит відчувається на найнижчому, фундаментальному рівні батьківської турботи. Якщо розлад виражено меншою мірою, донька зростає з почуттям порожнечі всередині, немов у неї забрали щось важливе, і при цьому не розуміє, чим ці почуття зумовлені. Сподіваюся, що ця книжка допоможе вам віднайти причину своїх переживань та відчути полегшення.

Коли між матір’ю та донькою немає прив’язаності

Із люблячими, турботливими батьками кожну стадію свого розвитку дитина проходить, почуваючись у безпеці. Так задовольняються її емоційні потреби. Коли ж дівчині в такій турботі відмовляють, їй бракує впевненості, вона почувається вразливою на емоційному рівні та змушена самотужки заповнювати цю порожнечу. Це, до речі, зовсім не легко, коли не знаєш, звідки вона взялась.
Зазвичай мати взаємодіє з малою дитиною, реагуючи на кожний її рух, кожне сказане слово й кожну потребу. Таким чином формується міцна прив’язаність, заснована на взаємній довірі й любові. Дитина вчиться довіряти матері — людині, яка забезпечує її фізичний та емоційний комфорт, ставиться до неї зі співчуттям, схвально, і це сприяє самостійності та впевненості в собі. І навпаки, мати, яка своїй доньці не співчуває і не здатна побудувати з нею стосунки, засновані на прив’язаності, турбується про дитину лише тією мірою, яка відповідає її власним інтересам. Її донька знає, що не може покластись на мати, і виростає в постійному страху бути покинутою, в усьому бачить обман.
Зі сну, що його переказала мені моя клієнтка на ім’я Ґейл, чітко видно, які наслідки може мати материн нарцисизм для дитини. Цей сон снився їй усе життя з дитинства.

Я танцюю на зеленій луці, скрізь укритій, наче килимом, ніжними квітами. Надворі літо, навколо розкинулись пишні дерева, і від них на луку падає тінь. У високій траві мелодійно дзеленчить струмочок. І ось у прогалині я бачу прекрасну рухливу білу кобилицю, яка спокійно пасеться, не звертаючи на мене жодної уваги. Я біжу до неї, у руках у мене яблуко, яке я зірвала з одного з дерев, і я наперед радію, бо знаю, що вона віддячить мені за це яблуко схвальним іржанням. А вона натомість не звертає ані на мене, ані на яблуко уваги, а тоді, вкусивши мене зі злістю за плече, з цілковитою байдужістю далі щипає травичку.

Розповівши мені цей сон, Ґейл промовила сумно: «Якщо мене не любить власна мати, хто мене взагалі любитиме?» Згодом вона усвідомила, що кобила з її сну уособлює потяг до образу матері, який існує в її уяві, — матері, про яку вона мріяла, — і водночас матір реальну, яка зазвичай поверталась до неї спиною, залишаючи без уваги її потребу в любові та схваленні.
Людині властиво жадати повної, цілковитої материнської любові. Нам хочеться, щоб мати любила в нас кожну дрібничку, щоб можна було прихилити голову їй на груди й почуватися в безпеці, зігрітися її любов’ю та співчуттям. У нашій уяві ми простягаємо до неї руки і чуємо у відповідь: «Я поруч, моя маленька». Нам усім потрібно більше, ніж просто дах над головою, теплий одяг і вдосталь їжі. Ми потребуємо безумовної любові матері, якій можемо довіряти. Одна з моїх клієнток, шістдесятирічна жінка на ім’я Бетті, якось сказала, що й досі в глибині душі шкодує, що не мала такої матері, але давно відмовилась від цих думок: просто зрозуміла, що це ні до чого не веде. «Не одну ніч я засинала заплаканою, мріючи про мати, яка б просто любила мене і могла б налити мені тарілку супу».
Одного разу я розговорилася з тридцятирічною Сереною, чарівною подругою моєї доньки, і мова зайшла про її сеанси із психотерапевтом і стосунки з матір’ю. Усю свою тугу за материнською любов’ю вона вмістила в одному реченні: «Трапляється, сиджу я в терапевтки, розмовляю з нею, і мені хочеться просто підбігти до неї, скочити їй на руки, скрутитись калачиком і думати, що це моя матуся, якої в мене ніколи не було».
Почуття, що ними поділилися Ґейл, Бетті та Серена, є типовими проявами цієї туги за материнською любов’ю, яку переживають доньки нарцистичних матерів. Дізнавшись більше про явище материного нарцисизму та навчившись боротися з його наслідками, ви навчитеся здорової любові до себе та зможете заповнити цю емоційну порожнечу.

Здрастуй, надіє.
Прощавай, самообмане

Материнство й досі ідеалізоване в нашій культурі, і від цього донькам нарцистичних матерів буває ще важче неупереджено поглянути на своє минуле. Більшість людей не може навіть уявити матір, яка не спроможна любити власну дитину й турбуватись про неї, і тим більш ніхто не захоче визнати, що йому дісталася саме така мати. У нашій країні День матері належить до найбільш шанованих свят: усі віддають належне соціальному інституту, який жодним чином не заведено критикувати. Образ матері зазвичай позначений цілковитою самовідданістю. Зазвичай вважають, що мати турбується про свою родину незалежно від обставин і неодмінно залишається поруч із близькими, хай що сталося б.
Попри те що більшість жінок не могла б наблизитись до цього ідеалу, материнство автоматично ставить їх на недосяжний для критики п’єдестал. Отже, для дитини, і дорослої також, спроба придивитись до матері, відверто обговорити її особистість обертається душевним стражданням. Особливо тяжко доводиться жінкам і дівчатам, чиї матері не відповідають священному архетипу. Коли ми визнаємо за нашою мамою певні негативні риси, це ставить під загрозу засвоєні нами з дитинства культурні стандарти. Хороших дівчат привчають не зважати на негативні почуття або взагалі їх не визнавати: це узгоджується з очікуванням суспільства та родини. Особливо це стосується почуттів відносно матері. Жодна донька не готова побачити свою матір жорстокою, нечесною, егоїстичною людиною. Гадаю, більшість матерів у своїх взаєминах із доньками керується найкращими намірами. На жаль, не всі можуть виразити ці наміри в тактовній підтримці, без якої доньці вкрай тяжко йти життям. У цьому неідеальному світі мати, хоча й бажає дитині добра, іноді через власні вади ненавмисне завдає їй шкоди.
Змирившись із гіркою правдою про материн нарцисизм, ми, доньки цих жінок, зможемо розібратись із власними емоційними проблемами, які склались у нас протягом життя. Щоб зцілитися, необхідно рішуче зазирнути у власне минуле й дати чесні відповіді на непрості запитання.
Чому мені здається, ніби я не заслуговую на любов?
Чому я завжди собою не задоволена?
Чому мені так байдуже?
Чому я весь час у собі сумніваюсь?
Після цього вам стане легше, ви зможете віднайти для себе оптимальніший спосіб життя. Зрозумівши наслідки материного нарцисизму, ви будете здатні полюбити себе й надалі ставитися до себе з належною турботою, приймаючи себе такою, якою ви є. Це також допоможе вам не втілювати пережите в стосунках із власними дітьми. Кожна з нас має право вважати себе гідною любові. Сподіваюся, що, збагнувши, як нарцистичні матері поводяться з власними дітьми, і ознайомившись із чужими історіями та практичними рекомендаціями, вам стане сил звільнитись від туги за матір’ю, якої вам не дісталось. Замість оплакувати те, чого ви ніколи не мали, ви полюбите ту жінку, якою стали, і навчитеся турбуватись про неї.
Отже, перш ніж рухатись далі, прошу вас відповісти на запитання, наведені нижче, щоб оцінити масштаб материного нарцисизму. Навіть якщо у вашої матері немає всіх дев’яти рис, характерних для повноцінного нарцистичного розладу особистості, будьте певні: від її нарцисизму постраждали й ви.

Опитувальник.
Чи є у вашої матері нарцистичні риси?

Матері, у яких спостерігають тільки деякі з перелічених рис, також можуть чинити руйнівний вплив на своїх доньок, який буде непомітним сторонньому спостерігачеві.
Відмітьте всі пункти, які характеризують ваші стосунки з матір’ю тепер або в минулому.
1. Коли ви обговорюєте з матір’ю власне життя, чи переводить вона розмову на себе?
2. Коли ви говорите з матір’ю про свої почуття, чи намагається вона «перекрити» сказане власними враженнями та почуттями?
3. Чи мати вам заздрить?
4. Чи мати не виявляє до вас емпатії?
5. Ваша мати погоджується лише з тим, що виставляє її в гарному світлі, як хорошу мати?
6. Чи відчували ви або відчуваєте постійно недостатню емоційну близькість із матір’ю?
7. Чи часто ви сумнівалися або сумніваєтесь у тому, що мати вас любить і ви її влаштовуєте?
8. Мати турбується про вас тільки у присутності інших?
9. Коли у вас щось трапляється в житті (автомобільна аварія, хвороба, розлучення), наслідки цієї події для вашої матері турбують більше, ніж ваші почуття?
10. Ваша мати аж надто переживає про те, що подумають люди (сусіди, друзі, рідні, колеги)?
11. Чи схильна ваша мати заперечувати власні почуття?
12. Чи перекладає мати провину за власні почуття й дії на вас чи інших?
13. Чи легко образити вашу мати, чи схильна вона довго ображатися, не роблячи нічого для розв’язання проблеми?
14. Чи вважаєте ви, що в дитинстві були материною рабинею або прислугою?
15. Чи вважаєте ви або вважали себе винною в материних хворобах або нездужаннях (головному болі, надмірному нервуванні, захворюваннях)?
16. Чи доводилось вам у дитинстві дбати про фізичний комфорт матері?
17. Чи почуваєтеся ви не прийнятою матір’ю?
18. Чи здається вам, що мати схильна вас критикувати?
19. Чи почуваєтеся ви безпорадною в присутності матері?
20. Чи часто ви соромитеся в присутності матері?
21. Чи знає мати, на вашу думку, яка ви насправді людина?
22. Чи поводиться ваша мати так, ніби світ обертається навколо неї?
23. Чи вам буває важко відділитись від матері, почуватися окремою особистістю?
24. Чи намагається мати контролювати рішення, які ви приймаєте?
25. Чи характерні для вашої матері коливання настрою віди егоїстичного мислення до пригніченості?
26. Чи здається вам мати нещирою?
27. Чи доводилось вам у дитинстві опікуватись материними емоційними потребами?
28. Чи виникає у вас у присутності матері відчуття, ніби вами маніпулюють?
29. Чи схильні ви думати, що мати цінує вас за те, що ви робите, а не за вашу особистість?
30. Чи схильна ваша мати вас контролювати й чи демонструє вона при цьому поведінку жертви, мучениці?
31. Чи схильні ви поводитись неприродно й робити не те, що хочеться, у присутності матері?
32. Чи мати змагається з вами?
33. Чи вважає ваша мати, що останнє слово має завжди бути за нею?

Примітка. Усі ці запитання стосуються певних нарцистичних рис. Що більше пунктів ви відмітили, то більша ймовірність того, що у вашої матері є деякі нарцистичні риси, які мали негативний вплив на вас у дитинстві та дорослому житті.

 

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!