«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна»

від | Тра 7, 2021 | Дивитися, Фемкульт

З 14 травня 2021 року в Україні стартує ретроспективна програма фестивалю «Французька весна» – «Вона створює кіно». Серія показів спрямована на проговорення проблематик, як-то сексуальне насилля, ставлення до жінок в ісламському світі, становище та відносини в професійному середовищі. Вони й досі можуть викликати в суспільстві осудливе ставлення, острах та зашорення за стіною сталих стереотипів. Фільми з програми – це можливість не лише побачити стрічки, що не були в прокаті в Україні (або були протягом дуже короткого періоду), але й змога усвідомити, що жінки захопливі й коли вони стоять за камерою, і перед нею.
Кураторка програми, Валерія Плєхотко знайомить нас із роботами шести режисерок та їхнім поглядом на світ, сталості якого вони кинули виклик своєю творчістю.
«Портрет дівчини у вогні»
Селін С’ямма
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Селін С’ямма – режисерка, сценаристка та фем-активістка, одна з засновниць агентства Le Collectif 50/50, створеного задля підтримки пакту про гендерну рівність у кіноіндустрії і, зокрема, на конкурсних відборах фільмів на фестивалі. Кожен із її фільмів – схоплення крихкого жіночого світу, що не обтяжений сексуалізованим поглядом на тіло або стереотипними уявленнями про femme fatale чи Manic Pixie Dream Girl. У своїй фільмографії вона звертається до тематик жіночої соціалізації у світі гендерних моделей, розвінчує образи, що спродуковані кіноіндустрією, модою та рекламною продукцією.
У фільмі «Портрет дівчини у вогні» вона робить ще один крок і розгортає оповідь у бік her story: роками на сторінках історії дійовими персонажами були імператори, чоловіки-митці, релігійні діячі тощо. Жіноча ж повсякденність є для нас таємницею, і С’ямма своєю роботою розміщує глядача в часі, де жінка не мала можливості існувати як діяч. В основі сюжету історія Маріанни, художниці, майстерність котрої переходить їй у спадок від батька. Вона прибуває на віддалений острів у Бретані для того, щоб написати заручний портрет Елоїз, молодої жінки, що має вийти заміж замість померлої сестри.
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Фільм руйнує сталий стереотип про взаємодію моделі та художниці. Елоїз, на відміну від більшості героїнь у фільмах про художників (можемо згадати «Жінку з перлинною сережкою» Пітера Вебера), не є пересічним пасивним предметом, музою в руках майстра, а виступає повноцінним суб’єктом дії створення її образу. Закоханість між жінками спалахує саме завдяки щільній комунікації та можливості бачити одна одну.
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Інтимна драма, побудована на довіреній взаємодії персонажів, створює атмосферу, де можна без звичної брутальності чи іронічності доторкнутися до таких проблем, як менструальний біль та аборт, і зрозуміти всю абсурдність того, що ці речі й досі є присоромлено-замовчуваними в нашому суспільстві.
«Ластівки Кабулу»
Забу Брейтман, Елея Гобе-Мевелек
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Забу Брейтман розпочала свою кар’єру як акторка і протягом 40 років трансформувала свою творчість у театральну та кіно-режисуру. Режисерка мріяла бути вчителькою, і саме це прагнення привело її до кіно. У підлітковому віці вона прийшла на кастинг дитячого шоу Récré A2 задля того, щоб заплатити за навчання. Серед її здобутків премія «Сезар» за найкращий дебют («Чарівні спогади», 2002) та чотири премії Мольєра (еквівалент «Сезара» в театральному середовищі). Забу Брейтман є амбасадоркою некомерційної організації Secours populaire français, діяльність якої зосереджена на медичній, юридичній, психологічній та соціальній допомозі людям, котрі постраждали від військових конфліктів, голоду чи стихійних лих.
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Елея Гобе-Мевелек, аніматорка та режисерка стрічки. Її захоплення малюванням було сформовано ще в дитинстві. Перші уроки малювання вона брала в єдиної вчительки в рідному місті Шатонеф-дю-Пап у Бретані. Французькому глядачеві Елея знайома роботою над легендарним «Котом Рабина». «Ластівки Кабулу» стали її повнометражним дебютом як режисерки.
Сюжет «Ластівок Кабулу» засновано на однойменному романі Ясмін Хадра (псевдонім алжирського письменника Мохаммеда Мулессехула, що він використовував заради уникнення цензури в 1988 році). Це історія про людей, чиї життя зруйновані запровадженням режиму талібів у Афганістані. У центрі оповідання чотири персонажі, що переживають руйнування власного світосприйняття через навколишню жорстокість воєнного режиму.
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Під час створення фільму аніматорка спиралась на зовнішність акторів озвучування для забезпечення автентичності образу анімації з голосом. Запис акторів завжди відбувався в костюмах, адже обидві режисерки прагнули того, щоби глядачі відчували в фільмі навіть такі деталі, як різниця між звучанням голосу під паранжою та без неї.
«Ластівки Кабулу» демонструють усю складність перебування людини в умовах війни. Анімація артикулює те, що не буває абсолютних злодіїв чи героїв, розповідаючи про руйнування власних принципів під загальним впливом натовпу.
«Лоскіт»
Андреа Бескон, Ерік Метає
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Андреа Бескон, французька танцівниця, яка пов’язала своє життя з цим мистецтвом іще в трирічному віці. Саме в цій царині їй пророкували велике майбутнє, яке здійснилось. У 2009 році її кар’єра рушила новим напрямом. Вона вперше спробувала себе в театральній постановці Еріка Метає, що одразу принесло їй номінацію на премію Мольєра.
У 2014 Андреа пише п’єсу «Лоскіт» у співавторстві з Еріком, успіх якої призводить до зйомок фільму, що в 2018 році отримав премію «Сезар» за найкращу адаптацію. Він вважається одним із перших значних фільмів, що з’явився на хвилі руху #MеToo у Франції.
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
«Лоскіт» – це автобіографічна робота, де авторка виступає сценаристкою, режисеркою та виконавицею головної ролі. Андреа пережила сексуальне насильство в дитинстві. В її фільмі глядач зіштовхується з відвертим монологом дівчини про те, як вона намагалася приглушити цей травматичний досвід за допомогою роботи, вживання наркотиків тощо. Фільм побудований як нелінійна оповідь, де основою сюжету стає психотерапія головної героїні, що дозволяє їй переміщатися у часі, руйнувати реальність і навіть намагатися змінити деякі події. Проте глядача кожного разу різко повертають до реальності. Ще одним інструментом, що висловлює нам крихкий стан героїні, стає її тіло, за допомогою танцю воно здатне розмовляти з навколишнім світом.
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Важливою перевагою фільму є те, що він не демонструє нам роботу з психотерапевтом, як магічну паличку, що в одну мить здатна перетворити нас на щасливих людей. Це фільм про шлях і про необхідність його подолання, яким би складним він не був, адже від змоги чесно артикулювати насильство ми зцілюємо себе й убезпечуємо тих, кому може загрожувати сексуальна агресія.
«На дивані в Тунісі»
Манель Лабіді
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Манель Лабіді – франко-туніська режисерка. Перш ніж прийти до режисури та сценарної майстерності, вона вивчала політологію і працювала у фінансовому секторі. «На дивані в Тунісі» було номіновано на премію «Сезар» за найкращий режисерський дебют. Манель Лабіді намагається розширити наші уявлення про арабський світ, який, за її словами, після 2001 року звузився лише до уявлень про тероризм, тиранію ісламу та проблеми мігрантів. Саме тому її герої – не клішовані моделі на кшталт суворого батька – релігійного фанатика чи пригніченої жінки.
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Головний персонаж фільму – Сельма, молода психотерапевтка, яка повертається до рідного Тунісу пiсля років життя в Парижі. Вона здається трохи розгубленою серед галасливого світу її дитинства, адже двокультурність не дозволяє повноцінно бути вписаною ні в арабсько-мусульманську, ні у французьку реальність. Психотерапевтичний кабінет, який вона відкриває, стає певною метафорою країни, що потрохи розкривається в своїй щирості. Люди починають комунікувати один із одним після років режиму диктатури. Стан держави схожий на той, що відбувається з людиною під час психотерапії, коли руйнуються усталені моделі й ми опиняємось в ситуації розірванності між старим та новим. Цікавим є і образ головної героїні, яка не намагається підняти революцію в суспільстві, а прагне зрозуміти Туніс та докласти власних зусиль задля його розвитку.
«Засліплені»
Сара Суко
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Сара Суко також розпочинала свою кар’єру як акторка. Її дебют відбувся у семирічному віці в дитячому театрі, що згодом трансформувався в професійну діяльність через навчання в консерваторії Бордо та Парижу. За її власними словами процес писання неабияк лякав її, але репліка друга «Почати писати – це означає саме почати» стала зламною в її творчій біографії.
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
«Засліплені» – перший повнометражний фільм, знятий у Франції, що присвячено функціонуванню сектанських релігійних спільнот. Фільм частково засновано на біографічному досвіді Сари, яка перебувала в такій спільноті з дитинства до повноліття. За її словами, мало минути 10-15 років, перш ніж цей досвід став можливим для проговорювання, а на написання самого сценарію пішло чотири. Фільм пропонує нам зануритися в світ 12-річної Камілли, батьки якої знаходять себе в християнському русі. Так, режисерка наголошувала, що їй недоступний досвід дорослих людей, які обирають цей шлях, і задля збереження граничної чесності вона звертається до дитячого погляду, котрий має у власному житті.
«Папіча»
Мунія Меддур
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Мунія Меддур, франко-алжирська режирка. Вона працює в художньому та документальному жанрах. Так, у 2011 вона зняла документальну стрічку «Алжирське кіно: нове дихання», присвячену поколінню «нової хвилі» алжирського кінематографа. Історію про те, як за відсутності державного фінансування та підтримки в культурному середовищі з’являється значна кількість фільмів, створених на особистому ентузіазмі та усвідомленні, що більше неможливо мовчати. «Папіча» отримала два «Сезари» – у номінаціях «Найкращий дебют» та «Найперспективніша молода акторка».
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Фільм натхненний особистою історією, адже авторка перебувала в Алжирі під час громадянської війни або так званого «десятиріччя терору». Так, Мунія жила в університетському кампусі до від’їзду до Франції. «Папіча» – робота, в якій паралельно розгортаються два процеси: запровадження паранджі, спричинене захопленням влади ісламськими екстремістами, та моди, що прагне сприяти вивільненню особистості. Головна героїня Неджіма, студентка, яка захоплена шиттям та створенням одягу, і саме її творчість стає можливою формою спротиву індивідуальності в жерновах політичної машини та конфліктів.
«Вона створює кіно». Що дивитись у програмі фестивалю «Французька весна», The Devochki
Межі свободи – це поняття, що встановлюється суспільством. Але жодна межа не може бути сталою. І за кожним її розширенням стоїть багаторічна робота, непідкореність та бажання бунту проти встановлених норм. Історія кожної з режисерок та її героїнь промовляє нам про те, скільки ще бар’єрів потребують руйнування і, що найцінніше, до чого нам варто прагнути – навчитися вільно існувати у світі, не пригнічуючи своїми світоглядами бажання інакшості.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!