«Допоки сказати не можуть вони, їхніми голосами будемо ми»: Шість історій ЛГБТ+ голосами публічних людей

від | Кві 9, 2021 | Новини

Відомі люди Харківщини озвучили історії реального життя геїв, лесбійок, бісексуальних та транс-людей, які не є відкритими. Це звичайні історії звичайних ЛГБТ+ харків’ян та харків’янок, які не наважуються відкрити правду про себе навіть дуже близьким людям.

Команда зберегла анонімність кожного і кожної, адже ці люди стикались з неприйняттям, дискримінацією, насильством або агресією на ґрунті сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності. Усі історії — це монологи людей, які живуть у Харкові або на сході України та не є (повністю) відкритими у повсякденному житті.

«Ми хотіли розповісти місту реальні історії ЛГБТ+-людей, які мешкають у Харкові. Усі ці історії про повагу до людської гідності, — розповіла президентка «ХЖО Сфера» Анна Шаригіна. — Для нас важливо змінювати на краще саме наше місто, робити Харків безпечним для вразливих спільнот, а значить, для різних людей. Адже в такого міста, де затишно і хочеться жити, є майбутнє. Також нашим проєктом ми хотіли підтримати підлітків, які стикаються з булінгом на ґрунті сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності, та сім’ї ЛГБТ+-людей».

Перший епізод про спортсменку та лесбійку Дашу озвучила Ната Сміріна — singer-songwriter Pur:Pur, Astronata і «Печаль любимого блогера», тренерка з вокалу і голосу.

«Ніхто не повинен вирішувати за іншого, кого йому любити і що робити зі своїм тілом. Щобільше свободи, то більше щастя. Я за щасливий і вільний від забобонів світ», — пояснила свою участь у проєкті Ната.
Другий епізод — про дідуся-гея, який за все життя не спромігся зізнатися у своїй сексуальній орієнтації і прожив «не своє» життя. Його історію озвучив Богдан Синявський актор — у «Театр 19», соліст харківського гурту «Dостоевсkий FM».

«Я навіть уявити не можу, якого болю завдає деяким людям наш світ. Ми живемо у вільній країні, яка тільки вчиться бути доброю до себе. Я не можу собі пояснити, чому це має продовжуватися», — розповів Богдан.

Наступний епізод — про військового, який не зміг відкритися навіть там, де смерть була ближче ніж за крок. За нього висловився Артем Вусик — актор і режисер театру «Нєфть».

«Я підтримую ЛГБТ+-спільноту і вважаю важливим висловлювати це публічно», — зазначив Артем.
Історію про прочанку-лесбійку, яка пройшла дорогою святого Якова, розповіла співзасновниця ресторану «Сніг на голову» та charity-менеджерка «Кураж Базару» Таня Каменева.

«Мені подобається відкрито говорити про свою любов. Мене дратує, що я можу робити це без страху осуду, а люди з ЛГБТ+-спільноти врізаються в гору з нерозуміння і злих коментарів про розбещення чужих дітей. Впевнена, що дітям важливо і потрібно дивитися на прекрасне. Любов — це прекрасно», — наголосила Таня.

В епізоді про трансгендерного чоловіка, якому вимушено доводиться розповідати свою історію переходу, взяв участь психолог-психотерапевт Максим Жидко.

«Я працюю психологом-психотерапевтом понад двадцять років. Я знаю, які ми всі насправді та наскільки взаємозалежні один від одного. Для мене історія Діми — це історія людини, яка страждає. Стати її голосом — значить не просто підтримати, але й дати шанс подолати це страждання», — вважає Максим.

Останній епізод з циклу — це історія про лесбійку, чия мама намагалась жорстоко «вилікувати» свою доньку. Її історію озвучила харківська письменниця, журналістка та блогерка Анна Гін.

«Світ, який зневажає інакомислення за будь-якою ознакою — страшний. Палкі дискусії щодо ЛГБТ+-спільноти з образливою лексикою я вважаю невіглаством. Для мене ця тема не про сексуальну орієнтацію і, мабуть, навіть не про права. Вона про головну людську цінність — свободу», — розповіла Анна.
Завдання відеороликів, за словами креативного директора Arriba! Макса Бурцева — наповнити ефір максимальної кількості людей реальними історіями звичайних людей.

«Проблема ще в тому, що люди не хочуть слухати історії ЛГБТ+-людей. Як тільки з’являється райдужний прапор, багато людей тиснуть skip, — підкреслив Максим. – Ми вивели для себе проблему: люди визнають існування ЛГБТ+-людей, але ставляться до них з побоюванням, тримаються на відстані через те, що існує багато упереджень. Звідки вони? У людей немає знайомих або друзів зі спільноти».

«Музей прийняття.Харків» — це частина національної кампанії з підтримки рівності прав ЛГБТ+-людей «Різні.Рівні». Відео створені командою ГО «Сфера», ХарківПрайду у партнерстві з креативним та стратегічним агентством Arriba! за сприянням Національного Демократичного Інституту в Україні та урядів Великобританії, Швеції та Канади.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!