Свекруха vs невістка: Чому я за рівні права між жінками

від | Бер 19, 2021 | LMillustrated, Дівчина говорить

Сім’я – не поле для бойових дій і навіть партизанської боротьби, а місце спокою й миру. Ось слова, які я б хотіла передати усім свекрухам: теперішнім і майбутнім. Я невістка зі стажем 7 років під одним дахом зі свекрухою і чоловіком та 1,5 року окремо від них обох.

Моя сповідь несе психотерапевтичну функцію, тому що вже півтора року я намагаюся впорядкувати думки, проаналізувати своє сімейне життя, злети й падіння, знайти причини кризи у стосунках та причини, чому перестала почуватися щасливою поряд із чоловіком.

Я завжди вірила у кохання, тому здатись через якісь ворожі амбіції жінки не збираюся. Люблю доводити почате до логічного кінця! Тому залишила чоловіка жити з його мамою, яка так сильно конкурувала зі мною за право бути його жінкою. І поки що крапку в нашій історії не ставлю.

Якщо ти кажеш стереотипам «геть» – вони ще сильніше липнуть до тебе

У студентські роки я переосмислила життя і зрозуміла, що проти стереотипного мислення: гендерного та націоналістичного. Мені не подобалося, коли казали, що жіноче призначення – це хатня робота і ніяк інакше. Активно висловлювала своє «проти», якщо когось цькували, принижували чи висміювали за зовнішніми ознаками або через належність до певної національності. Особисто мене теж намагались зачіпати через мою національність.

Життя – чудова річ, вона знайде, як дати ляпаса твоєму юнацькому максималізму. Моя свекруха виявилася цілком і повністю одним великим стереотипом: не працювала, займалася лише хатньою роботою і домогосподарством, а її улюблене хобі – плітки про знайомих і родичів та серіали. Вона з легкістю зачіпала людей за їхню національність, вважаючи себе «винятковою», і мені перепадало, оскільки я виросла не на нашій Батьківщині, тому не маю права належати до спільної із нею національності.

Тож психологічний тиск з її боку почався майже одразу. «Будеш мене поважати – тебе теж поважатимуть», – заявила вона.

На початку знайомства дала папір, щоб я намалювала будинок – типу психологічний тест. Висновок: «Ти не щедра», й дорікала мені цим постійно.

Підсунула мені фільм про невістку – жертву свекрухи.

Казала: «Життя – це бумеранг. Все, що людина робить, вона робить собі».

Через кілька місяців після заміжжя, вона влаштувала мені «тест на вошивість». Поскаржилася, що їй зле, коли я залишилась із нею наодинці. Тоді я їй дала напитися води із лимоном та принесла таз із теплою водою, аби вона занурила туди ноги. Я знала, що ці дії допомагають (моя бабуся страждала через високий тиск). Однак те, що це була продумана акторська гра, я зрозуміла, коли минуло кілька років.

«Ти не творча людина».
«Ти не справжня журналістка».
«Ти прикриваєшся дітьми, аби не робити хатніх справ».
«Заміжжя – це армія для дівчат».
«Ти нічого не робиш. Ти лише прибираєшся у квартирі, а от я коли жила у двоповерховому будинку, робила багато справ. Тобі зараз легше, раніше цього всього не було».
«Ти ніколи не будеш працювати» (сама заробляти).

Коли ж я знайшла роботу і «втекла» туди під час другого декрету: «От твої діти підуть до школи, ти більше не будеш працювати та сидітимеш вдома, як я колись припинила працювати у школі».
На жаль, цей список можна і далі продовжити.

Усі люди різні, а сім’ї тим паче. Погодитися із Толстим, що усі щасливі сім’ї щасливі однаково, а нещасні – кожна по-своєму, я не можу. Оскільки почуття щастя у кожного індивідуальне. Наприклад, для типової анекдотичної свекрухи щастя – щоб синочок жив у начищеній до блиску домівці та був нагодований до відвалу пуза. Однак ця історія не про щастя жінки у ролі дружини, а про її стомлення. Тому що енергію вона витрачає не на свою реалізацію, а на те, щоб ідеально робити хатні справи. А свекруха, яка вимагає належно «обслуговувати» свого сина, навмисне вносить напруження у сім’ю. Якщо немає спокою у власній душі, її не знайдеш у руйнуванні інших.

Що робити, якщо дісталась саме така родичка? Спочатку прийняти її. Прийняття – ознака зрілості особистості. Коли нікого не намагаєшся змінювати, а приймаєш такими, які вони є. Тоді мені стало зрозуміло, що у наших стосунках із нею я – єдиний дорослий індивідуум.

Що я робила після прийняття ситуації? Я вчилась і читала купу наукових статей різної спрямованості. Про материнство і батьківство: грудне, змішане та штучне вигодовування. Знайшла в собі сили налагодити грудне вигодовування після першого невдалого досвіду. Детально вивчала методи й принципи виховання дітей, педагогічні методики навчання тощо.

Навчилася вмикати в голові білий шум, коли мене критикують (так, це бісить опонента більше, ніж сваритися у відповідь).

Навчилася залишати людину, котра кричить, та йти на прогулянку або витратити накопичений негатив на миття підлоги.

Працювала у новій для мене сфері довгий період, отримуючи нові знання та задоволення від того, що роблю, і знову повірила собі, своїй силі й у те, що я найкраща мати для своїх дітей.

Я чавила лимони, які підкидало життя та робила лимонад. Намагалася максимально отримувати задоволення від свого материнства, від свого чоловіка і родини та тішилася думкою, що одного дня я залишу їх, щоб написати про свій досвід книжку (можливо, мемуари?) або принаймні нарис. Звичайно, таке життя було непростим. А мій крок назад не був безболісним: перед тим як піти, зазнала нервового зриву, емоційного вигорання та безсоння вкупі. Але зараз я там, де хочу бути, і роблю те, про що мріяла.

Раніше думала, що двоє жінок зможуть знайти спільні теми для обговорення та причини для налагодження дружніх стосунків, а полюбити матір чоловіка, якого кохаєш, – це дуже просто. Зазвичай проблеми із «полюбити» виникають у старшого покоління – це від неприйняття, що кожне наступне покоління досконаліше за попереднє. Але у стосунках (навіть у парі свекруха-невістка) потрібні кроки назустріч, а не один крок вперед і десять назад.

Я задумалася, що не зустрічала, щоби свекрухи та невістки йшли руч об руч у феміністичному марші та вигукували лозунги на захист прав жінок. Як може одна жінка, що вважає себе вищою за іншу (через старший вік, а отже і через життєву нібито мудрість і досвідченість), бути за рівноправ’я? Рівноправ’я прагну я із чоловіком, а от свекруха прагне влади над усіма. Виходить спотворений матріархат. Тому особисто для себе я обираю «Марш за рівні права МІЖ ЖІНКАМИ: у статусі свекрух і невісток».

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!