Жінка, яка має план. Уривок із книжки Мей Маск

від | Бер 15, 2021 | Жіноча бібліотека, Читати

Життя Мей Маск не завжди було таким простим і гламурним, як тепер. У 31 вона стала матір’ю-одиначкою, відтак тяжко працювала, щоб поставити на ноги дітей, Ілона, Кімбала й Тоску.  Дієтолог-нутриціолог за фахом, Мей понад 45 років пропрацювала в цій галузі, розпочинаючи практику з нуля у восьми містах, трьох країнах і на двох материках. Нині вона на піку популярності як лекторка-дієтологиня і як модель. І все це завдяки бунтарському духу та заповзятості — саме вони принесли їй світову славу у віці, який сама Мей називає «розквітом свого життя».

Мей Маск у соцмережах щедро роздає щирі й дуже практичні поради щодо ухвалення в певному віці рішень, котрі можуть згодом окупитися в дивний і непередбачуваний спосіб. У книжці «Жінка, яка має план» від видавництва Vivat авторка ділиться досвідом і мудрістю, набутими протягом нелегкого, сповненого пригод і випробувань життя.

Це поради щодо здоров’я, краси, родини та кар’єри. Ви не можете контролювати все, що відбувається навколо, але в будь-якому віці можете жити так, як забажаєте. Для цього потрібен лише план. Тож почніть обмірковувати його просто зараз.

УСІМ САМОТНІМ ДІВЧАТАМ
Ви можете бути щасливими і в парі, і наодинці

Я даю людям багато порад, але ніколи не торкаюся взаємин між чоловіком і жінкою. Я вважаю своє життя дуже успішним, але мені не пощастило закохатися. Я ходила на побачення, і мені дуже подобалися деякі чоловіки, але я ніколи не зустрічала того, з ким хотіла б прожити решту життя. Іноді я говорю, що маю лиш одну пораду — не слухати порад про кохання від мене! Але все одно скажу, що ви можете бути щасливими і в парі, і наодинці. Якщо вам не вдається знайти «свою» людину, шукайте любов і підтримку в колі друзів, родичів та колег.

Якщо ви думаєте, що шлюб — це ключ до щастя, то поговоріть про це зі своїми одруженими друзями. Коли я була юною, ніхто не казав мені, що неможливо бути щасливою наодинці, хоча в 1960-х зазвичай одружувались у 20-річному віці. Я не знала нежонатих чоловіків та незаміжніх жінок. Тепер мені цікаво, скільки з тих пар були щасливими і зберегли шлюб. Взаємні почуття — це чудово. Мої батьки були щасливими разом, мої брати й сестра-близнючка теж знайшли своє щастя. Я ж 40 років тому розлучилася (тоді мені було 31) і з того часу більше не виходила заміж. Мені казали, що я знайду кохання, коли найменше того чекатиму. Я найменше цього чекала все своє життя, але кохання не знайшла. Я намагалась, але не змогла знайти чоловіка, з яким мені було б ліпше, ніж самій.

Я почала ходити на побачення в тринадцять років. А все через мою сестру Кей. Вона познайомилася з хлопцем у танцювальній школі, де ми працювали, коли нам було тринадцять. Оскільки батьки не дозволяли Кей гуляти з ним наодинці, ми ходили на подвійні побачення. Той хлопець сказав, що знайти мені пару буде дуже просто. Але я рідко зустрічала хлопців, з якими мені було б цікаво. Узагалі, коли я починала зустрічатися з чоловіком, він спершу божеволів від мене, потім раптом починав поводитися стримано, потім знову божеволів, а потім знову тримався від мене осторонь. Ніколи не розуміла, чому так відбувається. Я називала такі взаємини «туди-сюди», бо мене то відштовхували, то притягували. Це було боляче.

Коли в п’ятнадцять я почала працювати моделлю, хлопці раптом вирішили, що я надто популярна для того, щоб запрошувати мене на прогулянки суботніми вечорами. Кей та її хлопець тягнули мене з собою до автокінотеатру. Їх це влаштовувало. Суботні вечори тоді були часом для побачень, і я завжди сумувала, якщо мене нікуди не кликали. Коли я вийшла заміж, то довго мирилася зі зрадами й жорстокістю чоловіка.

Я намагалась робити все, що він хотів, і це було жалюгідно. Коли я нарешті розірвала цей шлюб, моє життя заграло новими барвами, незважаючи на всі фінансові труднощі. Після розлучення я раптом зрозуміла, що не маю жодного уявлення про те, як поводитися на побаченнях. Мене кликали кудись, і я йшла. Якщо чоловік мене дратував або в його компанії було нудно, я більше не зустрічалася з ним. Якщо ж подобався мені, то потім обов’язково покидав мене або зраджував (частіше зраджував). Пізніше я дізнавалася, що такі чоловіки зраджували інших жінок, зокрема своїх дружин. Вони не мали наміру змінюватися заради мене. Чоловік, із яким я була заручена в тридцять із гаком, теж зраджував мене.

А ще в мене було троє дітей, тому ті, з ким я зустрічалася, мали добре до них ставитися. Більшість не цікавилися моїми дітьми й воліли, щоб їх не було поруч. Деякі чоловіки хотіли, щоб заради наших взаємин я йшла на компроміси. І я погоджувалася! В одного була компанія, що випускала одяг, і він хотів, щоб я носила лише бавовняний трикотаж. Жоден інший одяг на мені його не влаштовував, тому я носила бавовняний трикотаж. Був також чоловік, що вважав мене надто вишуканою, тож спеціально для нього я почала носити джинси й футболки. Усі хотіли, щоб я якось змінювалася для них, але я ніколи не просила їх змінюватися для мене. Зрештою я вирішила: якщо почну з кимось зустрічатися, то більше ніколи не піду на компроміс. І дотримала свого слова. Але моє особисте життя не налагодилося. З роками мене було дедалі складніше обдурити. І втішало те, що я багато чого навчилась. Ще з підліткового віку я була магнітом для йолопів і чомусь приваблювала їх і після тридцяти. Після сорока я зустрічалася з кількома чудовими чоловіками, але в мене ніколи не виникало бажання прожити решту життя з кимось із них.

У 50 із хвостиком, коли вже жила в Нью-Йорку, я вирішила спробувати знайомитися в інтернеті. Я пообіцяла собі, що піду на 30 побачень. Якщо ж усе-таки не закохаюся, то на цьому поставлю крапку. Знайти чоловіків було просто, бо я розміщувала на сайті свої модельні фото. Деякі чоловіки були мого віку, деякі — на двадцять років старші, а деякі — на двадцять років молодші. І ніхто з них не був схожий на своє фото в профілі.

Я швидко зрозуміла: якщо йдеш на побачення в ресторані, це означає, що тобі доведеться зо три години сидіти й слухати, як чоловік скаржиться на життя або розповідає лише про себе. Іноді вони ще скаржилися на своїх колишніх. Жодна з цих тем мене не цікавила. Ті чоловіки навіть не знали, що в мене є діти, бо ніколи не питали про це. Вони взагалі ні про що не розпитували мене. Я хотіла знайти того, хто з радістю зустрічав би мене після довгого і втомливого дня або після робочої поїздки. Невже я мріяла про щось фантастичне? Здається, що так.

В Ілона тоді були такса і йоркширський тер’єр, і в них народилося цуценя.
– Я подарую його тобі, — сказав син.
Я зателефонувала доньці й налякано пробелькотіла:
– Я в Нью-Йорку. Уперше за довгий час живу сама. Мені треба дбати лише про себе. Ніхто навіть не знає, що в мене є діти. Це просто чудово. І тепер Ілон хоче підкинути мені собаку!
– Зате в тебе зникне бажання зустрічатися з йолопами, — відповіла Тоска.
І знаєте що? Так і сталося.
Жінка, яка має план. Уривок із книжки Мей Маск, The Devochki
Скажімо, я зустрічалась із самовпевненим чоловіком, який починав мене дратувати. Я розуміла, що більше не можу терпіти цих кількагодинних скарг на життя, тож ходила з ним лише на каву. За тридцять хвилин такого побачення я казала: «Мені час вигуляти собаку». Це було чудове виправдання. Коли я поверталася додому, мій пес підстрибував мало не до стелі. Тож я припинила ходити на нудні побачення, бо й так була щаслива і більше не бачила в цьому сенсу.

Якщо ви хочете знайти кохання, вам доведеться ходити на побачення. Вам доведеться зустрічатися з друзями своїх друзів, серед яких є підхожі для вас кандидатури. Також можете спробувати сайти й мобільні застосунки для знайомств (але домовляйтеся про зустріч у публічному місці й не розповідайте багато про себе, поки не сходите на кілька побачень із цією людиною). Побачення можуть утомлювати. Та й узагалі, будувати взаємини непросто. Але це не має вас зупиняти. Собака приносить мені багато радості, я не була такою щасливою в жодних взаєминах, але мені сімдесят один, тож, найімовірніше, цей варіант поки що не для вас. Не зупиняйтеся, шукайте далі. Але завжди робіть те, що приносить вам радість. Якщо ви зустрічаєтеся з кимось, кого не кохаєте, але вам комфортно з цією людиною як із найліпшим другом, це теж непоганий варіант. Якщо поруч із цією людиною ви щасливіші, ніж наодинці, це чудовий варіант. Але якщо ви нещасні, то розірвіть стосунки. Немає сенсу бути разом із тим, з ким вам погано.

Люди надають такого важливого значення романтичним взаєминам. А як же дружба? У мене є друзі, з якими я познайомилася, коли мені було одинадцять. У сорок із гаком я зустріла Джулію. Навіть цього року в мене з’явилися нові друзі. Коли ми з Джулією познайомилися, у нас обох був складний період і ми обидві намагалися знайти своє місце в житті. Але ми ніколи не змагалися одна з одною на шляху до успіху, а навпаки допомагали. Частково завдяки цьому ми стали найліпшими подругами.

Один із показників міцної дружби — її тривалість. Справжня дружба також повинна збагачувати обох. Якщо у вас є друзі, що применшують ваші досягнення, змушують вас сумніватись у собі, тоді не варто підтримувати зв’язок із такими людьми, не кажучи вже про те, щоб дослухатися до них.
Джулія каже, що ми завжди палко вболівали одна за одну, і я згодна з нею. Нам добре разом, і в нас схоже почуття гумору. Ми пунктуальні й працьовиті. Ми завжди підтримуємо зв’язок. Коли в нас обох з’являється вільний час, ми подорожуємо: Мілан, Париж, Доха, Будапешт… Коли ми далеко, то спілкуємося через фейстайм. Чудово, якщо ви почуваєтеся з друзями комфортно й можете бути собою.

До двадцяти одного року я жила зі своїми батьками, братами та сестрами. Потім — із дітьми. Тепер я живу сама, і мені це подобається. Мене часто запрошують на дружні вечірки, на ділові вечері. Ми з рідними нерідко обідаємо разом — зустрічаємось у ресторані, святкуємо купівлю нового автомобіля, благодійний захід, прем’єру фільму, запуск ракети. Час від часу в мене ночують онуки й будують фортеці з ковдр та подушок. Завдяки друзям та родині я насолоджуюся життям, хоча в мене немає чоловіка. А коли випадає вільний день, я з радістю проводжу його вдома зі своїм псом, якого, до речі, звуть Дель Рей. Тепер навіть суботнього вечора я не почуваюся самотньою. Моя мама завжди казала: «Якщо з чоловіком тобі гірше, ніж самій, утікай від нього. Якщо ж ти щасливіша, коли він із тобою, то підтримуй ці взаємини». З радістю повідомляю вам, що в нас із Дель Реєм чудові стосунки.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!