Три роки без сексу: мій український досвід

від | Бер 3, 2021 | LMillustrated, Дівчина говорить

Я зробила депіляцію. Намастила ноги санталовою олійкою. Висмикнула пінцетом дві волосини, які вилізли навколо соска. Одягла мереживне боді. Етикетку відрізала манікюрними ножицями. Ця річ була куплена саме для таких вечорів, коли я планую, що буде секс.

Я сиджу навпроти нього у блузі з глибоким декольте. Єдине джерело світла – нічник у протилежному кінці кімнати. З колонки приглушено грає депеш мод.
– … але коли героя вбиває велетень, ти повертаєшся на початок рівня і проходиш маршрут заново…

Минав третій рік, відколи в мене немає сексу. І друга година, відколи я слухаю про відеоігри від мого ровесника. Це наше п‘яте побачення. Що довше він розповідає, то більшими стають мої ковтки, хоч я і не люблю шампанське. Я позіхаю з закритим ротом і подумки перераховую пальці на нозі. Мої спроби змінити тему провалились, як і намагання щиро зацікавитися потужностями плейстейшн.
– … твоє завдання – знайти зброю, щоб прикінчити головного велетня…

Я не маю з ким потрахатись. Такі от справи.
Давайте познайомимось. Я – Тоня. Мені злегка за тридцять. Креативний середній клас, нормальна зовнішність, не модель, але без очевидних дефектів. Характер – яскравий, манікюр – акуратний, пес – із притулку, квартира – біля метро. Чому в мене немає сексу? Як би я це пояснила… Ніхто не пропонує, чи що. Ви ж зараз не смієтесь? Бо це не смішно, хоча доля іронії таки є.

Давайте розберемо кілька основних опцій, де жінка, яка хоче з кимось переспати, може цього «когось» знайти?

Тіндер. Найочевидніший варіант начебто. От тільки після локдауну він став прихистком «мехмедів» із описом профілю «172 см. libra» або «ігорьків», які пишуть «почему такая грусная?» Благаю, не кажіть, ніби я дуже перебірлива. Просто повірте, той час, який я можу виділити, щоб посидіти в тіндері, не приніс мені великих плодів. Не знімати ж мужика на дискотеці у забацаному клубі в райцентрі? Бо контингент на тіндері приблизно такий. Не склалось.

Соціальне життя. Я ходжу в бари і на концерти. Зі мною ніхто не знайомиться. Знайомитися самій? Я не бачу контексту, в якому це можливо. Я навчалася в Данії і знаю, як це – піти в бар і повернутися з сімома новими контактами в телефонній книжці. В Україні так не працює. Принаймні зі мною.

Робота. Табу. Жодних сексуальних зв’язків із колегами. Життєве правило. На щастя, не доводиться відмовлятися від спокусливих варіантів. Бо їх просто немає.
І ось він сидить навпроти мене. Познайомилися на мітингу. Працюємо у схожих сферах. Цілується притомно. Сам ініціює побачення. Це не типаж, в якого я зможу колись закохатися. Але він пройшов кастинг, організований моїм лібідо. Будучи єдиним учасником.

– … ти береш меч і розумієш, що потрібні додаткові артефакти, інакше не перейдеш на наступний рівень…
«Цікаво, що треба взяти мені, щоб перейти на наступний рівень?» – думаю я, погладжуючи його руку. Друга ночі. Йому вранці на роботу. Він цілує мене на прощання. Треба було сказати прямо?
Коли чую фразу «чоловіки думають тільки про секс», я хочу кричати: «Та це ж мої однодумці! Тільки де таких їх знайти?» Я не почуваюся комфортно від ідеї сказати чоловікові прямо: «Я тебе хочу, переспимо?»
По-перше, вірогідність почути відмову – це жах. По-друге, це вбиває магію, хімію, романтику. Ні, я не героїня романів Джейн Остін. Але виросла в патріархальному суспільстві, тож відчуваю дискомфорт від ситуації, де про таке треба мало не просити. Тому я запросила його до себе, завантажила романтичний плейлист і увімкнула тьмяне м‘яке світло. Додайте до цього декольте, погладжування і кількість побачень, які були до. Стільки старань для чоловіка, в якого навіть злегка не закохана. Просто, щоб затягнути його в ліжко. Дожилися.

Після цього вечора у нас кілька разів була ввічлива переписка ні про що. І кілька спроб зустрітися, які зривалися через його «щільний графік». Я рада, що не запропонувала йому секс вголос тієї ночі. З великою імовірністю довелося б жити не лише із високим лібідо, а й із низькою самооцінкою.

«Коли в тебе востаннє був секс?» – питаю подругу. Вона робить довгу паузу – рахує.
– Чотири місяці тому. Хотілося б частіше, але якось не щастить.
Не щастить? Ні, ви таке чули – «не щастить»! Відколи секс став лотереєю, в якій тобі світить хіба короткий поцілунок на прощання, а петинг – це вже небачена удача. Чи можемо ми мріяти про джек-пот?
«Та ти гіперболізуєш», – скажуть читачки без почуття гумору. І матимуть рацію. У моїй телефонній книжці є щонайменше два контакти, які ощасливлять мене цього ж вечора. Один – колишній, інший – друг, який давно і невзаємно в мене закоханий. От тільки колишній – одружений. А друг закоханий настільки невзаємно, що я не стану цього робити з елементарної поваги до нього.

Мені просто цікаво, хто ці жінки, які мають активне сексуальне життя у Києві? В Україні? Який вони мають вигляд? Характер? Поведінку? Знак зодіака і розмір ноги? Таке враження, що існує таємний перелік якостей, яким треба володіти, щоб налагодити тут особисте життя.

Моя подруга – манікюрниця у Франції. У неї проблеми з сексом з’являються лише, коли приїжджає в Україну.
– Якість чоловіків, які ведуться на мене в Україні, значно нижча, ніж у Франції.
Пробачте, я пишу це не з метою образити. Часом ми за келихом вина говоримо про стосунки як про ринок, де є boyfriend material і girlfriend material. Так от у Франції вона може дозволити собі значно кращий матеріал, який в Україні їй ні за що не світить.
– У нас зависока конкуренція серед жінок? – питаю я.
– Радше загострений акцент на зовнішності й сексуальності. Середньостатистичний мужик може вибрати дівчину – максимально близьку до модельних канонів. Для чого йому складнощі з менш красивими, але більш вимогливими претендентками?

Я менш красива, ніж середньостатистична українка, але більше заробляю і обираю для себе феміністичні цінності. Моя французька подруга вважає, що українському чоловікові легше обрати когось красивішого і менш «напряжного». Тому такі, як я, витрачають свої гонорари на іграшки в секс-шопі. Сучасні жінки опинилися у ситуації, коли їх не хочуть чоловіки їхнього рівня достатку, інтелекту і статусу.

Замість оголосити перепис ідіотів, які жартуватимуть у коментарях про шкоду фемінізму, давайте подумаємо, який є вихід?

Міжнародний ринок. Я погоджуюся зі своєю подругою: в тій самій Данії у мене значно більше шансів отримати романтичний досвід, ніж в Україні. Локдаун не вічний. Якщо в мене не клеїться з Петром, я ставлю на Пітера.

Нова маскулінність. Так, я вірю, що з часом в Україні сформується новий клас чоловіків, які надають перевагу принципово інакшій моделі взаємодії з жінками. Це вимога часу – суспільство змінюється. Просто в Україні ці процеси значно повільніші.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!