Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває

від | Лют 9, 2021 | Вісник сексизму, Фемінізм

Польща проти абортів

У Польщі набуло чинності рішення Конституційного суду щодо заборони абортів. Від 28 січня на території країни не можна перервати вагітність, навіть якщо плід має діагностовані важкі та невиліковні патології. Аборти залишаються легальними лише у випадку зґвалтування, інцесту або загрози здоров’ю та життю матері.

Тисячі жінок та чоловіків знову вийшли на протести на вулиці польських міст наприкінці січня.

Рішення суду мало набути чинності ще 2 листопада минулого року, однак польський уряд вирішив відкласти його виконання через хвилю масових протестів, що прокотилися Польщею. Під час торішніх виступів проти рішення Конституційного суду на масові протести у всіх містах виходили сотні тисяч противників заборони абортів. Частина демонстрантів була агресивно налаштована проти католицької церкви, яка традиційно виступає проти абортів.
Після набуття чинності рішення суду Консервативна католицька партія «Об’єднана Польща» (Solidarna Polska) запропонувала створити спеціальні госпіси для жінок, змушених народжувати зі смертельними наслідками, де буде «кімната для сліз».
У госпісі в жінки буде шанс поплакати, також їй нададуть спеціалізовану психологічну допомогу і рекомендації про те, що робити далі.

«Я б воліла, щоб наша держава зробила все, щоб у жінок не було приводу плакати», – відреагувала на ініціативу журналістка Newsweek Polska Рената Грохаль. Інший журналіст, противник заборони, Міхал Коланко написав у твітері: «Я дивився серіал, в якому було щось подібне, але тоді я подумав, що це вигадка. Він називався “Розповідь служниці”».
Провладна партія «Право і справедливість» поки не відреагувала на пропозицію своїх партнерів за коаліцією.

Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki

Протести у центрі Варшави 27-29 січня 2021 року

Олена Бабакова, журналістка з Варшави, пише в «Економічній правді» про те, що у Польщі останніми роками дедалі помітніший конфлікт статей, який активно використовують із метою політичного піару ультраправі сили в країні та прибічники «традиційних цінностей».

Як показало опитування, проведене перед виборами до Європарламенту навесні 2019 року, середньостатистична молода полька ходить на «чорні протести» (проти заборони абортів), вчиться в університеті та голосує за лівих. Середньостатистичний молодий поляк не вчиться в університеті, ходить на націоналістичні марші незалежності й голосує за ультраправих.
«Тобто хлопці й дівчата, які декілька років тому разом ходили до школи, абсолютно по-різному бачать актуальні проблеми суспільства та способи їх вирішення. Підтверджує цей діагноз дослідження Ipsos, проведене восени 2019 року. Тоді поляків запитали про найбільші загрози для їхньої країни у 21 столітті. Якщо у жінок віком 18-39 років найбільше занепокоєння викликають зміни клімату та можлива катастрофа системи охорони здоров’я, то їхні однолітки-чоловіки назвали найбільшою загрозою… гендерну ідеологію та рух ЛГБТ!» – додає авторка.

Церква проти веселки

Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki

Протестуючи демонструють змінене зображення Божої Матері з німбом із кольорів, що символізують права ЛГБТ, біля суду в Плоцьку, Польща, в середу, 13 січня 2021 року.

У Польщі починається суд над трьома правозахисницями та ЛГБТ-активістками. Жінок звинувачують в образі почуттів католиків, їм загрожує до двох років в’язниці. Обвинувачені – Ельжбета, Анна та Йоанна. Їхні прізвища офіційно не називають, але в повідомленнях ЗМІ одна з них фігурує як 53-річна Ельжбета Подлєсна.
Інцидент, що став предметом судового розгляду, стався 29 квітня 2019 року. Активістки розмістили на стінах, тротуарах, пересувних туалетах, сміттєвих урнах і дорожніх знаках біля костелу в Плоцьку постери із зображенням Ченстоховської Божої Матері з веселкою замість німба.

Врятований феміністичний мурал

Мадридський мурал на честь життя та досягнень 15 жінок-першопрохідниць, серед яких Ніна Сімон, Роза Паркс та Фріда Кало, врятували від руйнування, якого вимагали ультраправі.
60-метрова фреска, прикрашена гаслом «Ваша здатність не залежить від вашої статі», була замовлена ​​місцевою радою й намальована на стіні спортивного центру в районі Сьюдад-Лінеал в 2018 році.

На муралі також зображені тенісистка Біллі Джин Кінг, захисниця громадянських прав, професорка Анджела Девіс, нігерійська письменниця Чімаманда Нгозі Адічі та деякі суперечливі особистості – снайперка Червоної армії Людмила Павличенко та космонавтка Валентина Терешкова.
Ультраправа партія Vox подала клопотання про видалення фрески на тій підставі, що в ній міститься «політичне послання» і його слід замінити таким, що стосується спорту.
Це подання підтримали консервативна Народна партія (PP) та правоцентристська партія «Громадяни», а місцева рада проголосувала за заміну муралу фрескою на честь паралімпійців чоловічої та жіночої статі.

Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki

Рішення викликало обурення у місцевих жителів, а онлайн-петиція з вимогою зберегти феміністичний мурал зібрала понад 55 тисяч підписів. Завдяки цьому на голосуванні в міській раді більшість партій висловилися за збереження муралу.

Штраф за сексизм

У Верховній Раді зареєстрували два законопроєкти, що стосуються проявів сексизму.
Один із них пропонує внести зміни до деяких законодавчих актів України щодо заборони проявів сексизму в суспільстві.
Другий законопроєкт передбачає зміни до Кодексу України про адміністративні порушення. Якщо його схвалять, то за прояви сексизму може загрожувати штраф 170–340 гривень або ж громадські роботи терміном від 30 до 40 годин чи адміністративний арешт до 7 діб.
Серед іншого пропонується встановити повну заборону на сексизм та прирівняти його до «дрібного хуліганства».
«Особа, яка вважає, що стосовно неї було вчинено сексизм, (…) має право звернутися зі скаргою до державних органів, (…) Національної поліції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом», – йдеться в законопроєкті.
Обидві ініціативи вже направили на розгляд профільного Комітету для ознайомлення депутатами.
Серед авторів обох проєктів закону – нардеп від «Слуги народу» Олександр Корнієнко, який минулоріч фігурував у сексистському скандалі. Під час візиту до Миколаєва він разом із головою фракції Давидом Арахамією обговорювали Ірину Аллахвердієву, в розмові Корнієнко назвав свою колегу «робоча баба, як корабельна сосна». За це політики отримали антипремію «Це Яйце».

Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki

Володар антипремії «Це Яйце» депутат Олександр Корнієнко

«Перше, на що треба звернути увагу, – це те, що пропоноване авторами законопроєктів визначення сексизму містить низку оцінних понять. А це на практиці може ускладнювати, а іноді й унеможливлювати кваліфікацію дій особи як адміністративного правопорушення. А теорія, як стверджує Енн Скейлз, яка не працює добре на практиці, це не дуже добра теорія», – пише Катерина Шуневич, юристка, керівниця Аналітичного центру «ЮрФем», аспірантка юридичного факультету ЛНУ імені І. Франка.
«Зокрема, це стосується того, що саме треба розуміти під «сексуальною» або «психологічною» шкодою для особи (оскільки український законодавець не використовує таких понять), а також яке середовище є «ворожим, принизливим або образливим». Наявність значної кількості оцінних понять у визначенні «сексизму» без належного тлумачення, вочевидь, є палицею з двома кінцями. Адже на практиці може призвести до діаметрально протилежних ситуацій. Наприклад, норма буде «неробочою», а тому не застосовуватиметься через неможливість правильно визначити склад правопорушення. Або ж за цією нормою буде можливо притягати до відповідальності «завжди і всюди» через невизначеність термінів, за допомогою яких тлумачиться сексизм. Тому доцільно запропонувати законодавче визначення цих оцінних понять».

«Дівчинка, якій 32 роки»

У Верховній Раді сексистські висловлювання лунають регулярно. З останніх випадків – нардеп (група «Партія «За майбутнє») Сергій Рудик у парламенті назвав народну депутатку від «Слуги народу» Мар’яну Безуглу «дівчинкою, якій 32 роки» під час обговорення законопроєкту щодо реформи СБУ:

«Я не краще розумію систему, ніж три генерали, на яких посилався щойно пан Кожем’яка. Але мене дивує, як і кожного в цьому залі, як дівчинка, якій 32 роки, яка працювала в системі охорони здоров’я та ні дня, сподіваюсь, не працювала у цій структурі, закликає нас проголосувати за один із дуже важливих документів, які можуть багато чого змінити. Враховуючи, що ми — країна, що воює. Вони хочуть на 6 тисяч людей скоротити СБУшників у наступному році, ще до десяти через два. Це країна, яка веде війну. Що вони курять?».

Нардеп також порівняв виступ Мар’яни Безуглої з виступом нардепки VIII скликання Іриною Сисоєнко, сказавши: «Згадаймо Ірину Сисоєнко, яка дупля не різала в медицині».

Що не так із цими коментарями? Повага запитала у народної депутатки Інни Совсун під час онлайн-дискусії, а також у правозахисниці та журналістки Ірини Виртосу.

Захист від насильства у погонах

Верховна Рада в першому читанні підтримала проєкт закону щодо посилення відповідальності за домашнє насильство. Законопроєкт пропонує внести зміни у процес притягнення до відповідальності військових і поліцейських, які вчинили домашнє насильство. Наразі на людей цієї категорії «поширюється дія дисциплінарних статутів (правила установ, де вони працюють), у зв’язку з цим такі особи фактично не можуть притягатися до відповідальності.
Також у законопроєкті пропонують частково замінити адміністративні штрафи на громадські роботи, які будуть оплачувані. Зароблену суму кривдники віддаватимуть потерпілим.

Терміни притягнення до адмінвідповідальності за домашнє насильство пропонують збільшити з трьох до шести місяців від дня виявлення порушення.

Наразі законопроєкт відправили на доопрацювання. Якщо після повторного голосування в другому читані його знову ухвалять, зміни почнуть діяти наступного дня після його публікації.

Домагання в армії

26-річна Валерія Сікал стала першою українською військовою, яка публічно розповіла про харасмент у Збройних силах України. Майже три роки минуло відтоді, як вона звинуватила у сексуальних домаганнях свого колишнього керівника — полковника Віктора Іваніва. За цей час справа досі не дійшла до суду, а головного обвинувачуваного підвищили.

Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki

Наразі у фокусі ЗМІ нова історія. Військова Ольга Деркач розповіла, що вже понад п’ять років зазнає сексуальних домагань і булінгу від свого керівника – полковника Олександра Криворучка. За словами жінки, він міг принижувати її, хапати за груди, просовувати руку між ніг. Деркач каже, що таке ставлення було не лише до неї, а й до інших жінок.
Зараз поліція внесла відомості щодо правопорушення за статтею Кримінального кодексу «Примушування до вступу в статевий зв’язок» і триває службова перевірка щодо скарги військової. В Українській гельсінській спілці з прав людини, з адвокатами якої працює Ольга, повідомляють, що на неї почало тиснути керівництво – аби вона перевелася чи звільнилася. На час перевірки Криворучка не відсторонили від посади.
Видання Wonderzin розповідає, що наразі відомо про нову справу з домаганнями у ЗСУ.

Боротьба за фемінітиви

За позовом херсонської семикласниці Окружний адмінсуд Києва скасував постанову Кабміну, якою було схвалено нову редакцію «Українського правопису». Це викликало неабиякий резонанс у суспільстві, під Окружним адміністративним судом Києва зібралися кількадесят студентів і студенток та інших охочих заявити про те, що стають на захист українського правопису. Учасники та учасниці протесту висловлюються, зокрема, на підтримку фемінітивів, передбачених новими правилами.

Правопис затверджує Національна академія наук України та Міносвіти. І постанова Кабміну тут була швидше символічним жестом підтримки. Це у коментарі «Повазі» пояснив письменник, філолог та один із авторів YouTube-каналу «Підпільна гуманітарка» Остап Українець. «Суд скасував не правопис, а постанову КМУ про його запровадження. Юридичні мотивації для відповідної постанови КМУ — питання окреме. Момент у тому, що правопис затверджують не в Кабміні, а в НАН і МОН. Обидві інституції правопис затвердили. Тобто з погляду всіх державних інституцій, котрі визначають мовні стандарти, правопис досі чинний. Адже на їхні постанови ніхто не подавав до суду, їхні постанови ніхто не скасовував».
Боротьба за фемінітиви не перший рік триває і в соціальних мережах. Журналістка Тетяна Трощинська у пості на фейсбуці відповіла майже на всі можливі аргументи, що наводять противники фемінітивів.

Жінки при владі

У США нова адміністрація президента Джо Байдена виявляє справжнє різноманіття – на держпосадах присутні й трансгендерна людина, й представник гей-спільноти (міністр транспорту Піт Буттіджедж), а жінки на чолі з першою віцепрем’єркою Камалою Гарріс вперше отримали низку найвищих посад.

Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki

Кетлін Гікс

Кетлін Гікс стала другою людиною у Пентагоні – вона перша жінка, яка стала заступником міністра оборони. Водночас Гікс цивільна (у США традиційно намагаються створити громадську присутність та контроль у військовому відомстві).
50-річна Гікс очолювала програму міжнародної безпеки в Центрі стратегічних та міжнародних досліджень. Вона розпочала свою роботу в Пентагоні стажером і просунулася до високих посад. За часів адміністрації Обами Гікс працювала заступником заступника міністра оборони з питань стратегії, а після цього – головним заступником заступника міністра оборони з питань політики.

Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki

Джанет Йеллен

74-річна Джанет Йеллен прийняла присягу міністра фінансів, ставши першою жінкою на цій посаді. Раніше вона працювала головою Федерального резерву та головою Ради економічних радників Білого дому. Ключовим пріоритетом для Йеллен буде вирішення проблеми економічного спаду, пов’язаного з коронавірусом.

Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki

Кая Каллас (праворуч) приймає посаду голови уряду перед президенткою Естонії Керсті Кальюлайд 14 січня 2021 року.

Естонія стала першою країною у світу, в якій дві ключових посади займають жінки.
Новий уряд Естонії на чолі з лідеркою Партії реформ Каєю Каллас склав присягу і почав працювати. Відтепер дві ключові посади у державі обіймають жінки–з 2016 року президенткою країни є Керсті Кальюлайд. Каллас є першою жінкою на посаді голови уряду країни, а Кальюлайд є першою жінкою на посаді президента Естонії.

«Сама винна» в українських підручниках

Депутатка Інна Совсун помітила, що підручник «Основи здоров’я» для 8-го класу вчить школярів, що причина зґвалтування – це коротка спідниця, повернення додому без супроводу в темний час доби або переляканий вигляд.
«Підручник відкритим текстом вчить дітей, що на «сильних та рішучих» не нападають. Перепрошую, але таке враження, що цей підручник писав гопник або недобросовісний працівник МВС часів Януковича», – написала депутатка на своїй сторінці на фейсбуці.
Авторка, апелюючи до авторитету юристів і справжньої науки віктимології, стверджує, що у злочині винен не лише злочинець, а й жертва, яка може «поводитися зухвало, навіть не підозрюючи про те, що сама провокує небезпеку».
Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki
«Наука віктимологія на сьогодні існує зовсім не в тому вигляді, у якому її подає авторка», – пише видання Букмоль.
Однією з небагатьох країн, які досі продовжують орієнтуватися на ранню позитивістську віктимологію, є Росія, тоді як у західному світі ще у 1970 роки з критикою позитивістського підходу виступили феміністські автори, а також правозахисні організації, зокрема, рух за права постраждалих від домашнього насильства.
У сучасній західній віктимології підхід орієнтований насамперед на захист жертви. Цей підхід передбачає, зокрема, аналіз і деконструкцію міфів про насильство (передусім про зґвалтування — наприклад, уявлення про неконтрольований порив пристрасті як основну мотивацію ґвалтівника) і спирається на емпіричні дослідження, які свідчать про відсутність відмінностей між жертвами та нежертвами.

Сестри протесту

Від серпня в Білорусі з політичних мотивів були затримані понад 33 тисячі осіб, не менше семи тисяч із них – жінки. Вісім дівчат поділилися своїми історіями з виданням 34mag, яке випустило фільм «Сестри протесту». Це оповідь про те, як людину змінює камера і як довго доводиться шукати вихід із неї – навіть після звільнення.

Футбол і жінки

Жінки у більшості видів спорту заробляють менше за чоловіків, мають менше доступу до тренувань та регулярно стикаються з перешкодами, які не дають їм побудувати кар’єру. Це насамперед стосується популярних видів спорту на кшталт футболу — тих, де крутиться найбільше грошей та слави. Журналістка «Заборони» Альона Вишницька розповідає, чому у 2021 році жінки часто не можуть стати професійними спортсменками, навіть якщо мають для цього всі дані.
Проте у всьому світі жіночий футбол та залучення жінок у чоловічий футбол зростає.
Ми писали про француженку Стефані Фраппар – першу жінку-суддю, яка очолила жіночу бригаду арбітерок від час вирішального матчу чоловічого фіналу Суперкубка УЄФА в 2019 році в Стамбулі. Минулого року вона судила зустріч київського «Динамо» з італійським «Ювентусом».
Українка Катерина Монзуль увійшла до трійки лідерок рейтингу найкращих арбітерок за 2011–2020 роки. Рейтинг на своєму офіційному сайті оприлюднила Міжнародна федерація футбольної історії та статистики.

Вісник сексизму Vol. 52: Мізогінічна культура вбиває, The Devochki

Катерина Монзуль

Монзуль посіла третє місце, набравши 124 бали. Другою стала швейцарська арбітерка Естер Штаублі – 135 балів. А лідеркою рейтингу визнали німкеню Бібіана Штайнхайз, яка набрала 171 бал.
У листопаді 2020 року бригада арбітерок на чолі з Катериною Монзуль зробила історію світового футболу як перша команда суддів із виключно жіночим складом.

Культура онлайн-мізогінії

На останніх виборах Сполучені Штати отримали першу жінку-віцепрезидентку, секретарку казначейства, директорку національної розвідки, а також більше жінок у Конгресі, ніж будь-коли раніше. Але всі вони відчули неймовірний тиск та стали об’єктом сексуальних домагань та харасменту в інтернеті, які мали на меті примусити їх замовкнути або відступити.
Упродовж двомісячного періоду наприкінці 2020 року дослідницька група стежила в соціальних мережах за 13 видатними політикинями, зокрема Камалою Гарріс, конгресменками Александрою Окасією-Кортес та Ільхан Омар. Вони виявили понад 336 тисячі випадків гендерного та сексуального насильства від понад 190 тисяч користувачів.
«Ці широкомасштабні кампанії є лише частиною жорстокого поводження, з яким жінки в суспільному житті щодня стикаються в епоху інтернету», – наголошує одна з авторок дослідження.
Більше половини нападів були націлені на розповсюдження (часто з певним ступенем координації) гендерної та сексуальної дезінформації, яка використовує неправдиві або оманливі історії про сексуальне життя жінки. Ці кампанії, як правило, спрямовані на стримування жінок від участі у громадській сфері. Одна з таких «байок» припускала, що декілька жінок-політикинь були таємними трансгендерами.
«Це означало не лише те, що трансгендерні особи за своєю суттю оманливі, але й те, що за силою та впливом таких жінок, як Гарріс, Окасія-Кортес чи прем’єр-міністерка Нової Зеландії Джасінда Ардерн, стоїть обман.
Кольорові жінки зазнавали найважчих нападів, демонструючи дві найбільші слабкі сторони Америки: її ендемічний расизм та мізогінію.
Соціальні медіаплатформи, зі свого боку, не створили інфраструктуру, що підтримує жінок, на яких націлені кампанії з домагання та дезінформації. Натомість вони створили середовище, щоб задовольнити потреби та виклики, з якими стикаються білі чоловіки», – пише авторка дослідження Ніна Янкович.

Ірландія – мізогінічна культура вбиває

Тисячі немовлят та дітей загинули в 18 будинках для матерів в Ірландії – церковних установах, куди незаміжніх жінок відправляли таємно народжувати, часто проти їхньої волі.
Результати майже шестирічного розслідування спеціальної комісії, яка з’ясовувала, що сталося в 14 будинках для матері та дитини та чотирьох окружних будинках з 1922 до 1998 року, свідчать про 9 тисяч смертей.
Згідно з доповіддю, до 18 досліджених установ, де народилося приблизно 57 тисяч дітей, було направлено близько 56 тисяч людей – від дівчат у віці 12 років до жінок у віці 40 років. Кожне сьоме немовля (15%) не вижило, проте держава не переймалася через високі показники смертності.
«До 1960 року будинки для матері та дитини «не рятували життя «позашлюбних» дітей; насправді вони, здається, значно зменшили їхні перспективи виживання», – йдеться у звіті.
Ірландія, як і Польща, одна із найсуворіших країн щодо заборони абортів.

Секс без згоди – зґвалтування

17 грудня Данія стала 12-ю країною в Європі, яка ухвалила поправки до закону, згідно з яким секс без взаємної згоди вважається зґвалтуванням.
Згідно з Індексом гендерної рівноправності, який щорічно складається Європейським інститутом гендерного рівноправ’я (European Institute for Gender Equality), в цій галузі Данія посідає друге місце в ЄС, одразу після сусідньої Швеції. Проте її раз у раз жорстко критикують за так звану «культуру сексуального насильства», яка, на думку міжнародної правозахисної організації Amnesty International, є там «поширеною».
У доповіді AI вказується, що проблема сексуального насильства в Данії «прихована» за фасадом добропорядної репутації держави.
«Цю перешкоду необхідно подолати. Багато хто вважає, що в Данії існує гендерна рівноправність. Але якщо заглибитися в дослідження на цю тему, стає зрозуміло, що в них не враховують насильство за ознакою статі. І саме цю проблему Данії необхідно вирішити для досягнення гендерної рівності», – наголошує в розмові з DW Анна Блас – експертка Amnesty International в галузі дослідження прав жінок в Європі.
За даними міністерства юстиції Данії, приблизно 6700 жінок у країні щорічно стають жертвами сексуального насильства або спроби його вчинити. У 2019 році в поліції королівства було зареєстровано 1017 заяв про зґвалтування. Зрештою суди винесли лише 79 обвинувальних вироків.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!