«Обережно, двері зачиняються»: Як мобільні бригади допомагають жінкам вирватись із кола домашнього насильства

від | Лис 23, 2020 | Дівчина говорить

Із 25 листопада до 10 грудня з ініціативи ООН у світі проводиться кампанія «16 днів активізму проти гендерно обумовленого насильства». З огляду на ризики, пов’язані з пандемією COVID-19, назвою цьогорічної інформаційної кампанії, підтриманої Координатором проєктів ОБСЄ, став слоган «Обережно, двері зачиняються» – заклик до українців бачити та чути все, що відбувається навкруги, не бути байдужими та не толерувати насильницькі дії.
«У березні багато хто перебував у стресі, ще не маючи жодного розуміння щодо подальшої ситуації з карантином. До нас надійшло 1590 звернень за березень, що не є рекордним показником (до прикладу, в січні, під час новорічних свят, цей показник становив 1742 звернення). А от вже у квітні бачимо різке зростання – 2692 звернення. Протягом місяця ситуація погіршилась в багатьох, і в фінансовому плані, і в психологічному, а це, на жаль, одні з основних факторів прояву агресії та насильницьких дій у результаті», – розповіла Альона Кривуляк, директорка департаменту національних гарячих ліній та соціальної допомоги ГО «Ла Страда-Україна».
За статистикою ГО «Ла Страда-Україна», пік звернень щодо домашнього насильства припав на травень 2020-го – 2931. 84% абонентів, які зверталися на національну гарячу лінію, – це жінки, які постраждали від домашнього насильства і потребували консультації психолога, юриста, і загалом хотіли розуміння подальшого алгоритму дій.

У 90% випадків від домашнього насильства страждають жінки, діти та літні люди.

«За весь 2019 рік кількість звернень до поліції становила близько 142 тисяч, в 2020-му лише за перші дев’ять місяців показник сягнув майже 158 тисяч. Тут варто розуміти, що йдеться лише про звернення громадян. За оцінками експертів, реальна кількість випадків домашнього насильства значно вища, – пояснив Андрій Ткачов, викладач курсу з протидії домашньому насильству Академії патрульної поліції України. – Ми саме тому приділяємо велику увагу цій темі в процесі навчання майбутніх поліцейських».
За перші дев’ять місяців 2020 року зареєстровано майже 82 тисячі кривдників, які вчинили домашнє насильство. Нині вони перебувають на обліку Національної поліції. Понад 33,5 тисячі кривдників отримали терміновий заборонний припис.

Як працюють мобільні бригади соціально-психологічної допомоги?

Від 2015 року в Україні працюють мобільні бригади соціально-психологічної допомоги особам, які потерпають від домашнього насильства. Вони мають на меті виявляти випадки домашнього насильства та надавати допомогу потерпілим.

Станом на 2020 рік в Україні працюють 334 такі бригади.

За словами директорки Києво-Святошинського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Оксани Мельниченко, часто якісний склад багатьох бригад залишає бажати кращого. До бригади зазвичай входять методист відділу освіти — людина, яка не розуміє, про що йдеться, і в більшості випадків не знає, що робити з домашнім насильством, а також керівник управління соціального захисту населення і, наприклад, директор центру соціальних служб. Часто такі бригади не мають навіть власного автомобіля, тому про мобільність годі й говорити.
«Головне, що люди, які працюють у цих бригадах, не проходили жодного практичного спеціального навчання. Тож, відповідно, на папері ці бригаді є, але звернутися до них дуже складно», — розповідає Оксана Мельниченко.
Проте є і бригади, що дійсно можуть надати допомогу. Така працює в тому ж Києво-Святошинському районі, вона вважається однією з найкращих в Україні. Очолює її психологиня Тетяна Кравчук.
«Я представляю мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги, яка базується саме у Вишневому, але працюємо ми в Києво-Святошинському районі й охоплюємо його весь.
«Обережно, двері зачиняються»: Як мобільні бригади допомагають жінкам вирватись із кола домашнього насильства, The Devochki
Один із компонентів нашої роботи — це саме робота з постраждалими від домашнього насильства.
Мобільна бригада — це спеціалізоване формування. У нас є свій автомобіль, у нашій бригаді три працівники — два психологи і соцпрацівник. Ми діємо на базі центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
До нас може зателефонувати сама постраждала, про постраждалу можуть повідомити суб’єкти соціальної роботи, а також під час виїзду до населеного пункту нам можуть сказати, що є сім’я, яка потребує вашої уваги, чи є жінка, якій необхідна наша консультація.
У нас є виїзди планові та екстрені. Карантин, щоправда, вніс свої корективи в роботу, і вона більшою мірою перейшла в онлайн. До карантину ми планували виїзди і виїжджали до населених пунктів. Ми завжди намагаємось охопити якомога більше населених пунктів, тому що працюємо через призму того, що послуга ходить за клієнтом. Не завжди клієнт може до нас доїхати, бо є населені пункти, де треба спочатку доїхати до станції метро «Житомирська», пересісти на маршрутку і поїхати до Вишневого, щоб отримати наші консультації. Мало того, що це займає дві години в один бік, то це ще й не всім по кишені. А ще й у жінки можуть бути діти, яких треба забрати зі школи чи садочка, або ще й худоба вдома.
Під час виїзду на сам випадок ми запитуємо в жінки, як саме це відбувається, як часто, чи перебуває вона в безпеці, чи є поряд із нею діти, чи діти бачать цю ситуацію. Тобто складаємо оцінку безпеки. І далі вже можемо ухвалювати якісь рішення — чи будемо ми до цієї ситуації залучати наших партнерів-юристів або, можливо, повідомляти депутатам, які можуть надати допомогу. А можливо, це буде випадок, коли жінку треба перевезти до притулку.
Іноді так буває, що ми приїжджаємо до сім’ї та одразу викликаємо 102. У нас була сім’я, куди ми кілька разів приїздили і щоразу жінка та маленька дитина були в синцях. Ми повідомляли про це до поліції, служби у справах дітей і сільської ради. Але під час планового візиту до цієї сім’ї ні жінки, ні дитини вдома не виявилось. Чоловік був сам і вживав алкоголь, на запитання, де його дружина, не міг дати чіткої відповіді, лише говорив, що дружини з дитиною немає вдома два дні. Знаючи, що в цій сім’ї є домашнє насильство, що чоловік п’є і що статись могло будь-що, ми одразу ж повідомляємо до поліцію, що наразі в сім’ї, де було домашнє насильство, дружини і дитини немає вже декілька днів. Через дві години поліція виявила, що жінка втекла до своєї знайомої і там переховувалася деякий час».
Окрім виїздів бригада також надає жінкам консультації — або за місцем мешкання, або у них у центрі у Вишневому, або ж в онлайні чи телефоном. В умовах пандемії консультації телефоном користуються найбільшим попитом.

У середньому бригада працює з клієнткою приблизно три місяці.

Як показує практика, цього часу зазвичай достатньо, щоби змінити ситуацію. Проте для кожної клієнтки шукають індивідуальний підхід.
«На жаль, іноді буває, що ми працюємо з клієнткою більше року, і ситуація змінюється, а потім повертається», — говорить Тетяна.
Кабінет центру соціальних служб розташований у дитячій поліклініці міста Вишневе. До початку пандемії там також проводили так звані жіночі клуби — центри взаємопідтримки для жінок, які постраждали від домашнього насильства.
«Нам хотілось допомогти цим жінкам, показати, що вони не самі. Спочатку ми так його і назвали — «Клуб для жінок, які постраждали від домашнього насильства», і це було як відро холодної води на голову. Бо на таку назву ніхто не прийде. Тому що жінка, яка приходить, не завжди і сама знає, що вона потерпає від домашнього насильства, або не завжди може вголос про це сказати. Тому в нас є жіночий психологічний клуб, де ми порушуємо тему домашнього насильства. Коли збираємо групу, спочатку анонсуємо, що будемо говорити про те, як встановити контакт із дитиною, як розуміти емоційний світ дитини. І перші кілька занять ми говоримо про дітей. Коли встановлюється атмосфера довіри, коли можна розкритися, тоді ми вже можемо говорити про власний емоційний світ цих жінок. Наразі цю групу взаємопідтримки ми перевели в онлайн».

«Обережно, двері зачиняються»: Як мобільні бригади допомагають жінкам вирватись із кола домашнього насильства, The Devochki

Психологиня бригади


Безпосередньо про те, як бригада надає психологічну допомогу і допомагає вибратися з кола насильства, розповідає психологиня бригади Марина:
«Коли до мене потрапляє жінка, перше, що кидається в очі, — вона перелякана, спустошена і дезорієнтована. Я згадую клієнтку, яка прийшла в такому стані й питає: «Скажіть, будь ласка, чи я адекватна?» Я питаю, чому в неї виникло таке запитання, на що вона каже: «Мені чоловік говорить, що я неадекватна». Тоді ми починаємо розбиратися.
Я питаю, що саме відбувається у неї вдома, й усі її відповіді ми пишемо, щоби вона максимально включалася. Бо коли людина дезорієнтована, я не розумію, чи вона сприймає те, що я говорю. Вона каже: «Він мене принижує, ображає, кривдить, знецінює». Я запитую: «Коли ви читаєте ці слова, які у вас з’являються почуття?», вона починає включатися: «Образа, страх, біль». Я кажу, що це нормальні почуття на ненормальну ситуацію вдома, так я їй показую, що з нею все в порядку, що вона адекватна. І уже знижується рівень тривоги, і вона починає якось включатися, логічно думати.
Далі я показую, що таке цикл насилля: в сім’ї зростає напруга, починаються придирки, мовчання тощо, потім відбувається саме насильство — фізичне, психологічне, економічне чи сексуальне, потім іде примирення, він починає каятися, вибачатися, потім медовий місяць, а потім усе починається заново. Знову зростає напруга, жінка думає, що вона робить щось не так тощо. Але коли вона бачить і розуміє, що це цикл, тоді ми уже починаємо говорити про те, як із цього вийти, куди рухатися. Звісно, ми також працюємо з самооцінкою, говоримо про почуття.
Один із компонентів наших зустрічей — ми показуємо, як наші думки впливають на наші почуття, а далі на дії.
Я наводжу приклад на простій стресовій ситуації, щоб не торкатися почуттів і не зачіпати ситуацію в родині, бо у жінки почнуть зашкалювати емоції. Наприклад, ситуація — треба кудись їхати, а машина заглухла. Які думки у зв’язку з цим виникають — «Хто у цьому винен», «Чому заглухла машина» або «Я не потраплю вчасно, куди я збиралася». Які почуття виникають через це — розгубленість, тривога, злість, роздратування. Потім ми оцінюємо за шкалою від 1 до 10, наскільки нас наповнюють ці почуття. І, відштовхуючись від цього, визначаємо, які дії ми вчиняємо. Це все ми промальовуємо у трикутник.
Звісно, можна викликати таксі. Але жінка умовно іноді не знає, як викликати це таксі — у неї немає коштів, у неї немає знань, що взагалі існує таксі тощо. Тому тут важливо зрозуміти, якою жінка приходить, у якому вона стані. Бо якщо я їй з порога скажу: «Та виклич ти таксі», вона нічого не почує. Тому перший етап — це про стабілізацію. Якщо ми почнемо щось радити, жінка цього не зрозуміє, бо вона сама не є стабільною. І якщо у неї роздратованість, наприклад, на 7, то вона вчинятиме деструктивні дії.
Коли є ситуація, на яку жінка протягом тривалого часу реагувала звично, ми не можемо змінити це, але ми можемо в трикутнику «думка—почуття—дія» змінити щось, що змінить погляд на ситуацію.
Починаємо з думки — думка має бути продуктивною. Продуктивна думка — це та, яка знизить рівень емоційності. І ця продуктивна думка утворює нову звичку. Коли жінка вперше починає інакше думати, тут уже будуть інші почуття. Ми промальовуємо другий трикутник, щоб вона бачила цю різницю. Тут уже почуття впевненості, спокою, тому вона просто йде і викликає таксі».

Куди звертатися у разі домашнього насильства:

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства: 0 800 500 335 (зі стаціонарних), 116 123 (з мобільних)
Онлайн-звернення можна залишити на сайті або через електронну пошту: info@la-strada.org.ua чи месенджер на сторінці ГО «Ла Страда-Україна»
Урядова гаряча лінія за номером 1547
Поліція — 102 (чат #ДійПротиНасильства: @police_helpbot)

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!