Je t’aime moi non plus : Як я була хлопцем на Tinder і зламалася

від | Тра 16, 2019 | Дівчина говорить, Стосунки

– І все-таки вам, дівчатам, простіше знайти другу половинку. Подивися, я в Tinder заледве набираю два чи три матчі, які не хочуть зі мною говорити або зустрітися, – сказав мені Андрій, запиваючи картоплю фрі фантою.
Ми сидимо у зелено-жовтому фастфуді й обговорюємо своє життя. Андрій, мій хороший друг, ніяк не міг знайти собі дівчину. Здавалося б, у нього було все: стабільна оплачувана робота, орендована двокімнатна квартира, своя машина і мотоцикл. Він був доволі симпатичним, середнього зросту, зелені великі очі та пухкі губи, доглянуте тіло без зайвих жиру та ваги. Хлопець хотів мати сім’ю і дітей, слухав класичну музику, любив подорожувати. Але щось завжди йшло не так.
Катя, останнє захоплення Андрія, полишила його попри два місяці розмов після того, як сходила з ним на балет. Він не переставав повторювати, що краще взяв би з собою якогось друга або мене, бо та дівчина після “Лебединого озера” полетіла у вирій зі ставку і більше ніколи не повернулася.
– Андрій, але ж подивися. Навіть попри те, що у мене було багато лайків, це не вберігало мене від мудаків і невдалих стосунків, – спробувала я заспокоїти друга.
-Так, але вони хоча б у тебе є! – ледь не заплакав хлопець. – А у мене взагалі нікого немає!
Я вже не могла вислуховувати це. Місяць за місяцем він не переставав мені говорити про те, як все кепсько і які дівчата погані. Андрій бідкається, Ліда розводить руками. І тут мене дістало:
– Слухай, давай зробимо так. Я на два вечори зайду в твій акаунт і побуду тобою. Може, проблема у чомусь зовсім іншому?
– Роби що хочеш, – кинув мені Андрій. – З таким ставленням недовго і заразитися мізогінією.
Я добре знала, що таке Tinder. Коли я відходила від п’ятирічних стосунків, вісім місяців стирчання час від часу дали мені 90 матчів, десять зустрічей і три спроби стосунків. За дві-три години могла запросто дістати 6-7 матчів, хоча я ставила звичайні фото без купальника і часто писала першою. І мені видавалося, що з іншого боку барикад все те саме. Аж поки я не почула розмову знайомих хлопців:
– Був вчора на Tinder, але проблема в тому, що у мене закінчилися лайки.
Я не повірила своїм вухам:
– Чекай, як закінчилися лайки? Таке взагалі існує?
– Ну, коли ти клікаєш піввечора праворуч, то лайки можуть і закінчуватися. У вас, дівчат, такого, мабуть, немає, – в’їдливо відповів один із них.
Тому коли я взяла до рук профіль Андрія, то очікувала на все. Я, проактивна феміністка, думала, що він перебільшує. Але для чистоти експерименту повністю змінила профіль так, щоби на нього клікнула я: три лаконічних фото і не менш влучний опис. Полювання почалося.
Я почала гортати профілі. Від “чоловічого” Tinder “жіночий” відрізнявся кардинально. По-перше, жодного опису. Якщо хлопці намагалися повідомити про себе хоча б мінімальну інформацію, то у 90% випадків дівчата залишали порожнечу. Але навіть якщо вони залишали якийсь текст, то він завжди закінчувався словами: “якщо ти тут лише заради сексу, то проходь повз” або “я вимоглива, тому відповідай моїм вимогам”.
По-друге, фотографії. Поміж фільтрів Snapchat і безмежних селфі важко було знайти якусь оригінальність чи індивідуальність. Виходить, я мала вибирати в кращому випадку очі, ніс, рот і волосся. Хто ця дівчина? Чому вона цікава? Чим вона займається? Єдине, що я знала, – “у мене складний характер, і я шукаю хлопця не на одну ніч”.
Один, два, три, десять, двадцять, тридцять. Колонка матчів з лівого боку мого браузера була порожньою. Якби я була дівчиною, то я би вже давно відклала гортання профілів і спілкувалася зі своїми матчами. Але того вечора мене звали Андрієм, мені було 28 років, я мав мотоцикл і шукав собі дівчину.
Обличчя і тіла злилися для мене в єдиний потік фотографій. Після перших тридцяти дівчат я навіть не відкривала профіль, а лише натискала на зелене сердечко. Почали боліти руки, а лайки навіть і не думали закінчуватися. Скільки тоді треба гортати, щоб вони дійсно закінчилися? Я почала розуміти, що робот, який гортає за тебе профілі в Tinder – це не така вже й погана ідея. Принаймні, шанси захворіти артритом великого пальця зменшувалися в рази.
Вечір закінчувався, я продивилася щонайменше сотню профілів і була морально втомленою. Мені відверто стало шкода Андрія, як і більшість інших хлопців, які сидять і витрачають свій час на сайтах знайомств, а натомість не отримують жодного матчу. І не тому, що вони такі погані. Андрій, який відверто хотів завести сім’ю, мати дітей і реально страждав від того, що не може знайти кохану, отримував собі в обличчя морального ляпаса щоразу, коли зелений лайк не був взаємним.
Наступного вечора мені вдалося отримати довгоочікуваний матч. Я написала вранці. Відповіді не було до вечора. Це був не мій акаунт, тому мені стало байдуже і водночас дуже гидко і шкода. Я натиснула на кнопку “Вийти”.
– То що, знайшла мені дівчину? – запитався Андрій.
Мені було нічого відповісти. Мені хотілося більше співчутливості й проактивності з боку дівчат, щоби не відчути себе непотрібною(-им) і відкинутою(-им). Я гортала профілі й бачила ті самі фільтри у вигляді собачок, а мені хотілося би знати, чим ці дівчата живуть і про що мріють. І я зрозуміла, що мав на увазі мій друг. Тільки я могла це покинути і повернутися до своїх матчів, а він – ні.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!