Дофамінчику не знайдеться?

від | Лип 11, 2018 | Здоров'я

Про нейромедіатори і дофамін зокрема не чув хіба що…, утім, неважливо, хто про них не чув, – про нейромедіатори чули всі! Діти на майданчиках малюють блакитною крейдою структурну формулу дофаміну (це оте кільце, схоже на медові стільники з різними відгалуженнями – див. мал.1.), ну а що – вони в мами таке кольє бачили. Інста-дупи і мізки закликають їсти більше зелені\горіхів\пити чорнило каракатиці\жувати цвіркунів (потрібне підкреслити) для того, щоб підвищити рівень цього загадкового чи то гормону, чи то нейрощосьтам – вони ніяк чітко сказати не можуть. Та що там казати – бабуськи на зупинці одна одній розказують про недостатню кількість дофаміну сусідської Валі, хоча різницю між дофаміном, корвалолом і валідолом вони навряд чи відчувають.

Дофамінчику не знайдеться?, The Devochki

Мал.1. Структурна формула дофаміну.

Тому вкрутимо невеличку лампочку над нейромедіаторною темрявою, щоби трендове слово здобуло хоч якесь значення.

Для початку нашої захопливої подорожі в світ нестримної радості та щастя – від розмов про собаку перейдемо до бліх, себто до нейронів (така клітина в формі зірочки, її всі ще зі школи пам`ятають). Сполучаються між собою нервові клітини аж ніяк не чесним словом, а тими красивенними відростками (аксоном і дендритами), але і тут не все просто – між двома такими чудовенними клітинами залишається невеличкий просвіт. Себто клітини наші нервові схожі на… квартири в багатоповерхівці – наче і всі разом, та коридор між ними все ж існує, і для того, щоб покликати сусіда, з затишної коробочки доведеться вийти.

Так от, виходять до сусідів саме нейромедіатори, які синтезуються всередині клітини і вивільняються під дією електричних імпульсів на кінчику найдовшого відростка, аксона по-мудрому, та й біжать собі порожнім коридором до дверей клітини-сусіда, стукають і тоді або втікають кудись сходами геть (руйнуються), або ж повертаються до себе на хату – дожидати наступної нагоди подзвонити ближнім у двері. Ловіть невеличке відео для тих, хто хоче знати більше:


 

Коли ми вже знаємо, як нервові клітини між собою спілкуються, з ким сплять і чим харчуються, можна трішки й за жителями-нейромедіаторами підглянути. Номером один у нашому домі сьогодні не голова ОСББ, та все одно непоганий, – є дофамін. Дофамін – штука маленька, але страх яка багатофунціональна і відповідає не лише за систему винагороди у наших мізках, а й за рухову активність та навіть за прагнення досліджувати щось нове.

Отут рука дядька все малює і розказує всього лиш за 2 хвилини:


 

Про винагороду я трохи перегнула (бо звучить круто), дофамін не відповідає за винагороду як таку, не пече нам тортик після шикарного обіду, він відповідає за оте щемке передчуття насолоди. Пам’ятаєте метелики в животі перед найпершим поцілунком, який виявився слинявим чмоком? Це дофамін. А те, як годинами смакувати відпустку, що от-от настане? Знову він. І те, як же буде круто відкусити шматочок перепічки? Дофамін. Тобто дофамін – це такий собі сусід-мотиватор, саме той, який кричить: “Давай візьмемо ще одне пиво, буде класно! Ну чи а погнали на дискотеку – не прогадаємо!” (Arias-Carrión & Pöppe, 2007).

Окрім прекрасного мотиватора смачно вечеряти, одягати нові труси і дивитись красиві фільми, дофамін може змушувати нас видиратися на дахи, робити селфі вниз головою на скелях, пити горілку з пивом і всяке таке. Чому? Хм, запитання наче й просте, чотири букви всього, та насправді складне дуже.

Є п’ять рецепторів дофаміну з логічною нумерацією від D1 до D5 (ото я розумію, молодці науковці, – таке і запам’ятати не гріх), четвертий рецептор відповідає за пошук нового і кодує його ген DRD4. Тут можна сказати: то й що? А можна читати далі. Від цього одненького гену залежить наша чутливість до дофаміну, тобто те, чи нам вистачить морозива в кафешці на Подолі чи нам таки для щастя потрібно буде щонайменше срібло на Олімпійських іграх. І винна в усьому кількість повторюваних ділянок коду, а повторів таких може бути від двох і аж до багато, 11 – максимальна кількість, здається. Що більша кількість повторів – то менша чутливість до дофаміну і тим далі доводиться пертись за щастям.

Як кажуть нам вчені (яким, вочевидь, для щастя не так вже й мало треба, а добряче таки копатись в генах всіляких), у мігрувальних популяцій близько семи повторень у гені DRD4, водночас гомо домашні мають лише чотири повторення, а дослідили ці уми ні мало ні багато, а 2320 людей розумних (Chen et al, 1999). Ба більше, дослідження російських і чеченських в’язнів, засуджених за тяжкі злочини, і бійців змішаних єдиноборств, показує, що таки і в першої, і в другої групи повторів в гені DRD4 більше за еталонні 4 штук (Cherepkova et al., 2017).

Побігла за своїм морозивом, бо вже змучилась чекати! Серотоніну з адреналіном треба? Чи на дофамінчику зупинимось?

  • Arias-Carrión, Ó., & Pöppel, E. (2007). Dopamine, learning, and reward-seeking behavior. Acta Neurobiologiae Experimentalis, 67(4), 481-488.
  • Chen, C., Burton, M., Greenberger, E., & Dmitrieva, J. (1999). Population Migration and the Variation of Dopamine D4 Receptor (DRD4) Allele Frequencies Around the Globe. Evolution and Human Behavior,20(5), 309-324. doi:10.1016/s1090-5138(99)00015-x
  • Cherepkova, E. V., Maksimov, V. N., Kushnarev, A. P., Shakhmatov, I. I., & Aftanas, L. I. (2017). The polymorphism of dopamine receptor D4 (DRD4) and dopamine transporter (DAT) genes in the men with antisocial behaviour and mixed martial arts fighters. The World Journal of Biological Psychiatry,1-14. doi:10.1080/15622975.2017.1366056

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!