Із синіх екранів впереміш із битвами магів, екстрасенсів, дешевою рекламою не менш дешевої ковбаси звучить загрозливий голос, який повідомляє про катастрофічну шкоду ГМО! Більшість вже знають, що це генно-модифіковані організми, що вони страшніші за НЛО вдвічі, і набагато краще купити туалетний папір без ГМО (хоча я упевнена, що папір із ГМ-дерева, на жаль, не роблять, як і саме дерево не модифікують), ніж дати шанс цим мутантам захопити світ.

Що ж воно таке – генно-модифікований організм, без тих розумних термінів, від яких обертом голова, а руки тільки те і роблять, що переходять із одного Вікі-посилання на інше? Якщо говоримо про селекцію, то зі ста червоних яблук, наприклад, вибираємо найбільше, найкрасивіше, найсоковитіше і садимо його насіння. Далі з урожаю нашого яблучного красунчика вибираємо знову найкраще, і так знову і знову, допоки всі наші яблука не будуть великі, соковиті і глютен-фрі. Довго? Не просто довго, а дууууже. Генна модифікація – це коли ми в яблуко звичайне додаємо ген яблука-красунчика, і вуаля – продаємо на базарі красиві як один яблука-переможці.

«Якщо все так мило і безневинно, то чому ж з усіх усюд нам кажуть про шкоду ГМО, ще й на продуктах ГМО-фрі пишуть?» – скажете ви. І, знаєте, будете праві.

Давайте обговоримо основні, найстрашніші твердження, які нам повторюють всі: експертка з модного телеканалу, яка з загробним обличчям демонструє трупи лабораторних мишок, і бабуся на базарі, яка кропить своє поле всім, чим тільки можна купити, і продавчиня з магазину навпроти – хто-хто, а вона вже точно знає де, куди, як і чому ГМО таке шкідливе й запропонує свою самогонку з-під поли, без ГМО!

«ГМО викликає рак»

Звідки це взялось? Все просто, 2012 року світ кукурудзи і не тільки сколихнула стаття про те, що ГМ-кукурудза компанії Монсанто викликає рак у лабораторних щурів (Seralini et al, 2012). Незважаючи на те, що стаття була відкликана через вибір недосконалих методів тестування, саме цим дослідженням Сераліні зараз і підкріплені всі канцерогенні чутки з екранів телевізорів, біо-грін-органік-статей і 500 фактів про шкоду ГМО, що розбрідаються мережею не згірш за еболу в Сьєрра-Леоне.

Чи боїшся ти ГМО?, The Devochki

Мал. 1. Для тих, хто на посилання принципово не клікає, але й тексту не вірить. Коли ще хтось згадуватиме в цьому дослідженні щурів, які помирають від старості, – зверніть їхню увагу на великі червоні букви “ВІДКЛИКАНО”, що само собою говорить про якість роботи!

Якщо сказати суб’єктивно, то основними помилками цього дослідження є такі штуки (об’єктивно сказати, на жаль, мені не дано, то вже експерти скажуть):

  1. Не всі представлені зрізи – пухлини (це схоже на те, як я якось курсову писала: перші 10 сторінок є, останні 5 – теж хороші, а всередині – пустіше, аніж у Сахарі, простіть мене грішну).
  2. Висновку, що отриманий ефект був внаслідок споживання ГМ-кукурудзи, немає. Хто зна, може їх обкидало пухлинами через те, що щурики були винайдені для дослідження пухлин?!
  3. Повні дані, використані в дослідженні, не фігурують ніде. Якщо в магазині кажуть: «Ну дуже красива сукня, 100% бавовна, але я вам його не покажу, ну і складу тканини ніде не написано», – ви повірите? Очевидно, що ні. А от пану Сераліні повірили, хоча сукні в нього, скоріш за все, з еластану, біля якого лежала та сама 100% бавовна.
  4. Ба більше, як виявилось, щури Сераліні (я їх так назву, якщо ви не проти) покидали світ цей грішний такими самими темпами, як вони це й без ГМ-кукурудзи практикують, тяжке життя лабораторного щура, хоча б годують нормально.
  5. Кількість водички з гліфосатом, випитої щуриками, ніяк не врахована.

Ну і для остаточного спростування цієї підозрілої статті (то якщо все-таки слова з ТБ сильніші за ті червоні букви на фото). Того ж 2012-го провели огляд 24-х досліджень впливу ГМ-продуктів на здоров’я і… барабанний дріб, глядачі заплющують очі, діти і тварини дрібніші за 20 кг тікають від екранів… жодне з них не довело хоча б якоїсь шкоди від генно-модифікованих продуктів: руки-ноги-лапи-хвости в усіх досліджуваних залишились на місці, а голів додаткових, на жаль, не повиростало (Snell et al., 2012).  Роком пізніше аналіз 1783-х наукових досліджень (вражає, правда?!) хоч як не шукав шкоду в ГМ-продуктах, так її і не знайшов – не кожен, хто шукає – знаходить, як виявляється (Nicolia, 2013).

«Використання ГМ-культур змушує фермерів кропити поля втричі більше!»

Кропити чи не кропити, ось в чому питання? А знаєте ви, що таке питання не стоїть вже давно, і незалежно від того, де ви придбали вміст свого холодильника, він кроплений, і мити той вміст треба дуууууже ретельно.

Але повернімось до ГМО, на ринку зараз домінують дві групи таких культур – перша і друга! Жартую: ті, які дозволяють зерновим виділяти токсичний для деяких комах білок із бактерії Bacillus thuringiensis (Ibrahim et al., 2010) і ті, що мають стійкість до гербіциду гліфосат. Перші подекуди забезпечили можливість вирощувати продукти, не застосовуючи інсектицидів, і для людини розумної вони повністю безпечні – не все, що вб’є комара, коневі не можна. Інші ж дозволили фермерам кропити свої поля гліфосатом, вбиваючи лише поганющий бур’ян. Чи почали гліфосат використовувати більше? Авжеж! Але переживати нічого, а особливо кавоманам (таким, як я, наприклад), бо цей гербіцид у 25 разів менш токсичний за кофеїн (Fishel et al., 2016). Тому хто хоче каву випити, може і ГМ-яблучком не нехтувати.

Хотіла б написати, що в мене аллєс про ГМО, але брехати негарно, і все що ГМ – то-таки вічна тема, не на одну книжку, написану не мною (скажу по секрету, хто продовження захоче, пишіть, не соромтесь, та й через монітор щік червоних не видно), а я піду поки пошукаю щось сильно модифіковане у білій шафі, щоб до чаю з’їсти.

 
 
 
 

А літератури, як-то кажуть, забагато не буває:

Ibrahim, M. A., Griko, N., Junker, M., & Bulla, L. A. (2010). Bacillus thuringiensis. Bioengineered

Bugs, 1(1), 31-50. doi:10.4161/bbug.1.1.105

Fishel, F., Ferrel, J., MacDonald, G., & Sellers, B. (2016). Herbicides: How Toxic Are They?

Retrieved from https://edis.ifas.ufl.edu/pdffiles/PI/PI17000.pdf
Séralini, G., Clair, E., Mesnage, R., Gress, S., Defarge, N., Malatesta, M., . . . Vendômois, J. S.

(2012). RETRACTED: Long term toxicity of a Roundup herbicide and a Roundup-tolerant

genetically modified maize. Food and Chemical Toxicology,50(11), 4221-4231.

doi:10.1016/j.fct.2012.08.005

Snell, C., Bernheim, A., Bergé, J., Kuntz, M., Pascal, G., Paris, A., & Ricroch, A. E. (2012).

Assessment of the health impact of GM plant diets in long-term and multigenerational

animal feeding trials: A literature review. Food and Chemical Toxicology, 50(3-4),

1134-1148. doi:10.1016/j.fct.2011.11.048

Nicolia, A., Manzo, A., Veronesi, F., & Rosellini, D. (2013). An overview of the last 10 years of

genetically engineered crop safety research. Critical Reviews in Biotechnology, 34(1),

77-88. doi:10.3109/07388551.2013.823595

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!