Не такий страшний хліб із маслом, як його малюють

від | Лют 16, 2018 | Дівчина говорить, Здоров'я

До весни вже рукою подати, контекстна реклама підморгує джинсами розміру XS, надміру маленькими блузами і, о боже мій, міні-бікіні-купальниками. То, щоб летіти на Кубу на своїх крильцях, як Ангели Віки, а не велетенським замурзаним, як сусідське хлопча, боїнгом, треба терміново сідати на дієти. Щоб летілося вже з початку березня, треба сідати на щось таке дюканисто-безжирове, тільки б не було ані (закриваємо вуха – далі не для леді) вершкового масла, ані смальцю, та що там смалець – горіхів і тих бажано не їсти. Грудка, грудка з петрушкою, і то – грудочку від жиру обібрати, а петрушку натерти фейрі-антижир, хай буде про всяк.

Але, якщо подумати добре, позакривати всі страшнючі вкладки з похудальними порадами, то жири, які відкладаються в дупи, боки і животи – ніщо інше, як великий міф. Треба кликати Джеймі Гайнемана, то той вусатий з «Руйнівників».

Чому міф? Давайте спробуємо розібратись, і, поки з’ясовуємо все, то, думаю, можна зʼїсти шоколадку і запити, мммм, великим лате – худнути почнемо з понеділка.

«Жирними продуктами переїдають – осьо на Машку подивись, думаєш, от хорошей жизні вона така стала?! Жири – ета всьо». Чули таке? Правда ж чули?

Не буду казати, що переїсти найлегше через власні обмеження – це справа психологів, дієтологів і інших мудрих світу цього.

Я ж хочу поговорити про походження цього страшного міфу. Тут все якби досить прямо і логічно, якщо просто порахувати: в грамі жиру – 9 калорій, а в грамі протеїну чи якогось суперкорисного вуглеводу – лише чотири. Звідси й висновок: якщо викинути з раціону жири, можна їсти вдвічі більші порції і худнути як на дріжджах. Ой, тобто, як на воді чи на огірках – однаково. Круто звучить, га?

Мені теж подобається – круто і просто. З тим, що грам жиру калорійніший за грам білочка, навіть не буду сперечатись – факт є факт. Але зі всім іншим – навпаки. Додавши жирів до раціону, ситість наступає швидше. Більше того, під час перетравлення жирів регулюється виділення гормонів ситості, а саме лептину (Montmayeur& Coutre, 2010*). Він продукується нашим гіпоталамусом (таке в мозку, на хруща схоже) і сповіщає десь отак (когось голосніше, когось тихше): «Фатіт кушать, ми вже ситі, усьо впорядкє», і ми зупиняємось. В основному відповідає це чудо за баланс енергії – чи ми їмо відповідно до наших енергетичних затрат, чи ото мучимось на огірку й селері only (Stanley et al., 2005*).

Звідси такий собі міні-висновок – у нашому тілі вже є трекер калорій, розумний браслет чи то пак суперняшна аплікушка, яка сповістить, коли вже вистачить жерти. І запускається він…. грають сурми…. жирами.

«Жири – це пусті, нікому ненужні калорії». І таке чули? Впевнена, і не раз. Від тренерів чули, від хелсі-фітнес-блогерів чули і, можливо, від подруг теж. А від Галки з 4-го парадного взагалі тільки це і чути – вона 5 год вже на Дюкані.

На захист цього міфу нам навіть можуть наводити страшну (і зовсім беззмістовну цитату) з Dietary Guidelines for Americans (2010)*: «Жири займають 19% денного раціону американця і при цьому містять мізерну кількість нутрієнтів».

Чому беззмістовну? Вгадаєте? Хто перший?

Так не чесно, ви знали – жир сам по собі є одним із необхідних для життя нутрієнтів.

По-перше, саме жир допомагає в формуванні ліпопротеїнової (я ж правильно це слово написала?) мембрани наших клітин. А так ми всі складаємося з клітин, як амеба – тільки в амеби клітина одна, їй трохи легше. І кожнісінька наша клітина, чи то епітелію, чи крові, чи, може, десь там в моцку, має тришарову жиро-білкову оболонку, так звану ліпопротеїнову, що забезпечує відокремлення однієї клітини від іншої. КОЖНІСІНЬКА наша клітинка містить жири, а не лише отой ненависний целюліт на дупці (Owen et al., 1984*).

По-друге, щоб отримати деякі вітаміни, недостатньо просто замовити велику красиву баночку з айгербу і заїдати грудку чудо-пігулками. Деякі з вітамінок є жиророзчинними (А, D, E, K). Щоб засвоїтись у нашому новому ультраскінні організмі, їм необхідний жир, без нього вони як зайшли, так і вийдуть – хіба що з іншого боку (Albahrani& Greaves, 2016*). Власне, тому знежирене молоко, збагачене вітаміном Д, – просто ідіотська ідея, як і багато схожих.

Звичайно ж, що забагато – нездорово, але перед тим як купувати сир знежирений, молоко 0% і інші лоу-фет штуки потрібно добряче подумати. Потім ще раз подумати, ще раз і ще раз (від думання сильно худнуть, чесно!) і таки купити те смачнюче масло 83%, намастити його на хлібчик і насолоджуватись, бо не такий страшний хліб із маслом, як його малюють.

*Ну, і література – як «Рафаелло»: замість тисячі слів!

  • Albahrani, A. A., & Greaves, R. F. (2016). Fat-Soluble Vitamins: Clinical Indications and Current Challenges   for Chromatographic Measurement. The Clinical Biochemist Reviews, 37(1), 27–47.
  • Dietary Guidelines for Americans. (2010). Retrieved from https://health.gov/dietaryguidelines/dga2010/DietaryGuidelines2010.pdf
  • Montmayeur, J., & Coutre, J. L. (2010). Fat Detection: Taste, Texture, and Post Ingestive Effects. Hoboken: Taylor and Francis.
  • Owen, J. S., Mcintyre, N., & Gillett, M. P. (1984). Lipoproteins, cell membranes and cellular functions. Trends in Biochemical Sciences,9(5), 238-242. doi:10.1016/0968-0004(84)90076-8
  • Stanley, S., Wynne, K., Mcgowan, B., & Bloom, S. (2005). Hormonal Regulation of Food Intake. Physiological Reviews,85(4), 1131-1133. doi:10.1152/physrev.00015.2004

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!