Живи на всі сто. Як зробити свій день продуктивним

від | Січ 3, 2018 | Читати

Чи часто ваші дні складаються вдало? Ви встигаєте все, що запланували, колеги й шеф вами задоволені, удома панує гармонія, а головне — ви енергійні навіть наприкінці дня? Якщо такі дні для вас рідкість, то варто звернути увагу на поведінкову психологію. Керолін Вебб послідовно доводить, що поведінкова психологія може стати в пригоді, коли потрібно розібратися в собі та в людях й оптимізувати зусилля для досягнення щоденних цілей. Авторка дає максимально корисні поради: як покроково планувати день і втілювати задумане; як ухвалювати тактичні і стратегічні рішення; коли і як треба відпочивати та звідки черпати енергію.

«Живи на всі сто. Як зробити свій день продуктивним» – одна з новинок Нашого Формату. Ми публікуємо уривок з неї.

“Живи на всі сто. Як зробити свій день продуктивним”. Уривок 

Особистий простір

Познайомтесь із Джеммою, яка раніше керувала румунською міжнародною компанією сільськогосподарських товарів. Її робота включала майже все: від контролю місцевого виробництва до продажів і зв’язків із громадськістю. Кілька років вона добре робила свою роботу і зрештою відчула, що готова до нового виклику. Та коли вона заговорила з босом про підвищення, то їй сказали, що в ній не помітний «великий потенціал». Коли вона попросила пояснити, то виявилося, що проблем з виконанням роботи в неї не було. В ній не помічали авторитету і рішучості, які були властиві її колегам. Джемма була впевнена у власних здібностях і можливостях, але цього не помічали в її поведінці. Вона каже: «Я брала участь у змаганні, про існування якого навіть не здогадувалась. Я подумала: «Добре, тепер я все знаю. Тож нехай почнеться справжня гра». Ставлення було таке ж важливе, як і все інше».

Наближалися ключові збори, на яких вона мала довести, що правління має виділити додаткові кошти на операції у її відділку компанії. Вона знала, що це буде чудовою нагодою показати себе, тож вирішила спробувати цей метод рішучої постави. «У голові в мене постійно крутилася фраза «захищай своє місце». Я уявила, що під час розмови комфортно себе почуваю і контролюю ситуацію». Коли почалися збори, вона розповідає, «Я цілком втілила в життя образ, який уявила в голові. Я впевнено сіла за стіл, випрямила спину, високо тримала голову і широко розправила плечі.

Виклала факти на стіл. Рішуче дивилася всім у очі. А фраза «захищай своє місце» постійно крутилась у мене в голові». Чи це спрацювало? «Ефект був неймовірний. Люди справді мене слухали. Після цього голова правління відкликав мене вбік і сказав, щоб я готувалась до нової ролі і що він підтримає мою кандидатуру на підвищення. Тепер я постійно використовую цю техніку».

У розділі «Основи науки» я вже казала про зв’язок тіла і мозку. Цей двосторонній зв’язок є корисним, хоч і незвичним, і виявляється, коли нам треба показати свою наполегливість. Еймі Кадді і її колеги з Гарварду були вражені тим, що коли нам зручно і ми відчуваємо сміливість, то поводимось як горили: намагаємось здаватися більшими. Ми випростовуємось; закидаємо руки за голову або ставимо їх на стегна. А коли ми стримані і напружені, то робимо протилежне. Ми сутулимось, намагаємося здаватись меншими, схрещуючи руки на грудях або схиляючи голову.

Цікаво те, що команда Кадді і швейцарська дослідницька група виявили, що механізм спрацьовує в обидва напрямки. Коли люди роблять себе більшими — випростовуються, широко ставлять ноги, розправляють руки і плечі, то це швидко підвищує їхнє відчуття впевненості в собі. Це наче розслаблена, невимушена поза дає сигнал мозку, що поблизу немає ніякої загрози, тому у захисному режимі немає потреби. Коли учасників експерименту просили кілька хвилин постояти у позі з широко розставленими руками і ногами перед промовою, то Кадді виявила, що сторонні спостерігачі високо оцінювали їхні виступи, порівняно з тими учасниками, які просто сиділи в очікуванні своєї черги.

Перед наступною архіважливою розмовою спробуйте робити так:

  • Знайдіть вільне місце: порожню кімнату, коридор, вбиральню абощо. Станьте прямо, ноги розставте. Потягніться руками догори і опустіть руки. Розправте плечі. Широко поставте руки на столі або покладіть їх за голову.
  • Коли говоритимете з кимось, то спробуйте стриманішу версію першої вправи. Якщо помічаєте, що сутулитесь, то відкиньтесь назад і зробіть глибокий вдих. Не схрещуйте руки і ноги. Спробуйте покласти руки на спинку вашого стільця або розставити їх широко на столі.

Визнання

Давайте дивитися правді у вічі: нам не завжди віддають належне за наші заслуги у професійному житті. Але ж ми всі хочемо відчувати себе корисними і розуміти, що нас цінують. Як ми з’ясували у розділі 9, задоволення такої основної людської потреби допомагає мозку залишатись у пізнавальному режимі. Тож дозвольте поділитись із вами витонченими техніками, які зроблять так, що на головному трофеї завжди буде ваше ім’я.

Крістін почала своєю кар’єру у сфері продажів у стартапі в Бразилії, але останні роки вона працювала у більших компаніях зі штатом у більше як десять тисяч співробітників по всьому світу. Вона відповідає за пошук і спілкування з клієнтами, яким необхідні послуги для їхнього бізнесу. Вона добре робить свою роботу, але щоб виділятись у такій великій компанії, необхідно докладати багато зусиль. Вона розповідає: «Я не говорила начальству про свої досягнення. Вихвалятись — це не моє. Я була схильна думати, що вони знають, що я роблю, і мені їм про це розповідати не треба. Та виявилось, що якраз-таки треба. Навіть якщо ви подобаєтесь людям, то в них немає часу дізнаватись деталі і з’ясовувати, у чому саме ви такі чудові. Тому вони не знатимуть, що ви їм можете запропонувати, поки ви не скажете їм щось позитивне та знаменне про свою роботу. Я займаюся продажами, тож знаю, про що говорю».

Новий бос дала їй пораду. «Вона сказала, що кожного разу, як я зустрічаюся з кимось із керівництва, я маю сказати про якийсь свій нещодавній успіх. Так я і робила.

Спочатку це здавалося дивним, я робила це через силу. Та потім для мене стало цілком природно і легко сказати: «Вам може бути цікаво, що перед нами відкрилась чудова можливість після моєї розмови з містером Х минулого тижня». Це цікавіше за звичайний обмін одноманітними фразами і виявилось простіше, ніж я думала».

Крістін зробила дещо, щоб із часом це стало ще простішим: «По-перше, треба казати щось, що цікавить конкретно ту людину, з якою я говорю. Тому тепер я згадую свою нещодавню роботу і думаю, що з цього допоможе людині, і саме це й розповідаю. Звичайно, це привертає увагу. Усім цікаво те, що стосується їх. Треба враховувати побажання своєї аудиторії».

Вона також розробила простий, але дієвий процес, який дозволяє завжди напоготові тримати хорошу новину. «Щоп’ятниці з 17:00 до 17:30 я записую всі свої досягнення за тиждень. Я виділяю півгодини, але це займає п’ять хвилин. Я думаю, яке саме досягнення може зацікавити якого з керівників. Наприкінці року це також стане чудовим джерелом для моєї щорічної стіни пошани». Крістін наводить нещодавній приклад: «У клієнта стався витік конфіденційної інформації і я повністю виклалась, щоб виправити ситуацію. Вони були дуже вдячні, і я отримала схвальний відгук від начальства. За шість місяців я про цей випадок забула б, а так у мене є список, який мені цього не дасть зробити».

Висновок? «Я заслужила повагу тих людей, які навіть не знали про моє існування. Я створюю власну репутацію, яка мені допомагає. Тепер така звичка — моя друга натура. Навіть мій бос перейняв у мене цю п’ятничну традицію».

Коли наступного разу говоритимете з кимось, від кого очікуєте визнання, спробуйте скористатись порадами з частини V, як Крістін, з такими доповненнями:

  • Розвідайте обстановку. Дізнайтесь, над чим зараз людина працює, що для неї важливо. Покажіть, як ваші досягнення допоможуть їй.
  • Персоніфікація. Поговоріть про конкретний приклад, який покаже, що ваша робота мала позитивний вплив на реальну людину (клієнта або колегу). Не говоріть про цифри і абстрактні ідеї.
  • Все геніальне просто. Людям легше згадати кілька значних досягнень, ніж довжелезний перелік усього, що ви коли-небудь робили. (Завжди можете зробити запасний список).
  • Контекст. Поясніть, чому ви зробили те, що зробили. Невелика передісторія допоможе інформації затриматись у голові.
  • Соціальне схвалення. Згадайте про хороший відгук і підтримку від інших старших колег або від людей, яких ваш співрозмовник поважає.
  • Зацікавте. Попросіть поради стосовно наступного кроку, а потім скажіть, що ви будете робити, враховуючи їхні слова.
  • Не забуваємо віддавати. Якщо шукаєте схвалення, то не забудьте самі похвалити. Емоції легко передаються, і люди не можуть не відповісти люб’язністю на люб’язність. Навіть найбільші начальники хочуть почути, що їхню роботу цінують.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!