Як це – бути сертифікованою суддею та пивним сомельє в Україні?

від | Сер 28, 2017 | Дівчина говорить

Ми поговорили з Ланою Світанковою – єдиною в Україні учасницею сертифікаційної програми пивних сомельє Cicerone (Cicerone Certified Beer Server), засновницею пивного бігового клубу, мандрівницею, яка просуває пивну культуру всіма можливими способами, подеколи – деспотичними.

Якщо назвати мій повний список регалій (гм-гм, протерти зірку в лобі), то вийде щось приблизно таке: «Єдиний в Україні учасник сертифікаційної програми пивних сомельє Cicerone (Cicerone Certified Beer Server), пивний посол, засновниця пивного бігового клубу, ідейний генератор на пивоварні, мандрівниця. Просуває пивну культуру всіма можливими способами, подеколи – деспотичними. Перекладачка книги Tasting beer Ренді Мошера (готується до друку). Дописувачка у виданні про пиво і пивну культуру BeerBox. Організатор тематичних дегустацій, зокрема, поєднання пива та їжі».

Як це – бути сертифікованою суддею та пивним сомельє в Україні?, The Devochki

Місяць тому до переліку додався статус BJCP Provisional Judge – це перший «тимчасовий» статус Програми сертифікації пивних суддів (американська організація, яка, крім популяризації пива, освітніх програм і стандартизації, проводить акредитацію, сертифікацію, облік суддів, що працюють у журі пивних конкурсів усіх можливих рівнів – від конкурсів домашніх пивоварів до найважливіших міжнародних змагань). Перший рівень дає мені право судити конкурсні зразки в присутності повноправного судді. Для досягнення статусу чинного судді мені потрібно впродовж року скласти практичний іспит, проблема в тому, що ці іспити переважно приймають у США, а в Європі їх 2-3 на рік із обмеженням за кількістю в 12 осіб.

Теоретичну частину іспиту можна пройти онлайн, і він полягає у годинному тесті зі 180 питань найширшого кола – від історії пива і стилів до солодового складу рецептів, побічних ароматів і смаків у пиві і чим вони викликані, хімічного складу води для певних стилів, порівняння характеристик двох стилів, причому питання можуть бути «вірно/невірно», відповідь може бути як однозначною, так і з мультивибором «позначте всі вірні відповіді». Списку питань не існує, можна пройти лише безкоштовний тестовий варіант на 20 питань, щоб уявити масштаб катастрофи.

Кар’єрні перспективи у BJCP Provisional Judge – це, перш за все, стати чинним суддею, і я сподіваюся найближчим часом досягти цього статусу. А далі можна просуватися рангами, але для цього потрібно набирати суддівські бали. Насправді ж, якщо казати про «плюшки», то це можливість відвідувати нові місця, зустрічати однодумців, дегустувати нове пиво, але у тому, як це все працює, я буду розбиратися, уже коли завалю цього ведмедя і стану повноправним суддею, чого зараз ділити віртуальну шкуру?

Крафтова культура в Україні

Моє знайомство з пивом почалося досить пізно, уже після повноліття, але дві доленосні зустрічі сталися у Чехії і через кілька років у Бельгії, коли я практично ридма ридала над келихом червоного кислого елю Rodenbach: «Нам ніколи таке не привезуть» (на щастя, я помилялася, привезли). Але відтоді я зрозуміла, що горизонти пива безкраї, до речі, я й досі їх розширюю, уже майже 10 років як. Пиво – мій напій вибору, решти алкогольних трунків я практично не вживаю.

Не знаю, чи можна сказати, що пиво переросло у професію, але для мене це радше захоплення, яке відкриває мені нові і нові грані і можливості застосунку моїх рук, часу і мізків.

Якщо йдеться про сучасну крафтову пивну культуру, я не впевнена в існуванні в Україні професійного дегустування. Що означає професійне? Дегустування за гроші, на постійній основі? У нас немає конкурсів, немає стандартизації, немає якихось впливових авторитетних джерел, до яких би дослуховувалися. Все це буде, я впевнена, але згодом. Зараз дегустації загалом проводять ентузіасти і любителі, є курси пивних сомельє, але професійний рівень – не думаю.

Як це – бути сертифікованою суддею та пивним сомельє в Україні?, The Devochki

Якщо брати суху статистику, то, крім мене, українців взагалі у реєстрах Cicerone і BJCP немає, на території СНД тільки один чинний суддя BJCP – із Росії, Cicerone першого рівня – лише чоловіки, теж росіяни.

Хоча вже близько 20 років існує компанія “Укрпиво”, що проводить дегустації, в нинішньому складі комісії з 16 осіб, чоловіків лише троє, але, наскільки мені відомо, в основному це контроль якості нової продукції згідно з українськими стандартами.

Ринок українського крафтового пива зараз у стані немовляти, але швидко росте, особливо після того, як скасували абсолютно безглузду щорічну ліцензію на продаж пива у 500 тисяч гривень (ок, її просто зменшили до 30 тисяч). Майже півтора року існування цього законодавчого акту нагадувало мені “сухий закон” у США – всі пішли у підпілля. Наче виробництва й нема, а пиво є. Тепер, нарешті, пивовари можуть виходити з тіні. Тихенько вони намацують попит, хтось експериментує, хтось варить те, що продається, в будь-якому разі нам потрібен час – всі через це проходили, але крафт стає модним, навіть великі виробники схаменулися і намагаються відхопити й собі шматочок ніші, а спраглі до нових вражень люди вип’ють, як казала моя бабуся “і мох, і болото”, але коли наступить насичення, коли споживач стане більш перебірливим, все стане на свої місця.

Моєю особистою мрією є ринок, де важитиме не лише ціна і якість напою, але й загальна позиція компанії, її світогляд (я зараз кажу про пиво, але, звісно, хотілося б, щоб таке ставлення було всезагальним), тобто, ні – образливим етикеткам і назвам, так – справжній відданості своїй справі, дбайливому ставленню до навколишнього середовища тощо.

Біг та пиво

Бігати я почала у порівнянні з пивною історією зовсім недавно. А потім дізналася про існування бігових клубів і зрозуміла, що навіть за всієї моєї нелюбові до натовпів (я за три роки не приєдналася до жодної бігової спільноти), я мушу таке мати. Тому, сформулювавши певний план і набравшись нахабності, я написала власнику пивоварні, а він підтримав ідею. І уже більше року раз на два тижні (практично без зсувів графіка) ми маленькою зграєю збираємося, бігаємо, а потім відпочиваємо за келихом пива (саме в такому порядку і ніяк інакше). Нас не розуміють найчастіше ні бігуни – «як можна пити і бігати?», ні любителі пива – «нащо ще й бігати, щоб попити пива?». Ми робимо це для того, щоб довести, що не всі любителі бігу є суворими ЗОЖниками, і не всі любителі пива непідйомні з дивана. Ну і ми просто любимо пиво і бігати.  А добігалася я ще й до того, що тепер працюю на цій пивоварні.

Як це – бути сертифікованою суддею та пивним сомельє в Україні?, The Devochki

«Дівчата не тямлять в пиві»

З упередженим ставленням стикаюся постійно. Це і як зверхнє чи показово-поблажливе ставлення в мережі “дівчата не тямлять в пиві”, коментарі різного ступеню образливості, так і відсутність серйозного ставлення загалом. Наприклад, десь півтора року тому я писала матеріал про крафтове пиво для онлайн-видання і намагалася сконтактувати з різними пивоварами для отримання коментарів. Звісно, переважно це було через фейсбук-сторінки, із жіночим обличчям на аватарці мене або ігнорили, або годували обіцянками про “завтра”. Коли писав мій головний редактор – серйозний чоловік із бородою – йому відповідали значно швидше. Причому цієї вибірковості й упередження немає, коли я контактую з пивоварами, авторами та в інший спосіб зануреними у пивне середовище людьми за кордоном. Можливо, щастить, бо я знаю, що жінок у пивній індустрії широкі маси не сприймають ніде.

Власне, всі ці “регалії і звання” – це не лише цікавість і жага до розвитку, це більше мій особистий протест, доказ того, що хромосоми не вирішують, можеш ти розбиратися в пиві, чи ні. Звісно, що для когось і це нічого не змінить, хтось про ці програми навіть не чув, хтось скаже, що це американські мірки і до нашого ринку вони не дотичні, але я захотіла і змогла, мені цього досить.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!