Девушки на мотоциклах

від | Лип 18, 2017 | Дівчина говорить

Недавно в Киеве состоялся первый женский мотопарад 1-st Ukrainian Ladies Ride. Мы расспросили его участниц – девушек-байкеров – об их увлечении мотоциклами, отношении к нему окружающих и мужчин в частности.

Татьяна Турцевич, Secretary HOG (Harley Owner Group) Kyiv Chapter Ukraine

Увлечение мотоциклами началось около 10 лет назад, когда любимый муж подарил мне маленький юбилейный Harley-Davidson Sporter 883.

Девушки на мотоциклах, The Devochki

Это не была любовь с первого взгляда, скорее – что-то небезопасное и непонятное. Кто бы мог подумать, что по истечении совсем небольшого промежутка времени мотоцикл станет большой частью моей жизни.

Первые уроки вождения были в единственной на то время мотошколе в Минске, где я родилась и прожила более 30 лет. Я была одной из немногих учениц-барышень в то время. И хотя водительский стаж автомобиля у меня был около 10 лет, мотоцикл стал чем-то особенным. В “харлее” определенно есть душа, я это поняла практически сразу. Это твой друг, надежный друг, который всегда будет служить тебе верой и правдой.

Первые тысячи километров связаны с Украиной, куда наша семья переехала около 10 лет назад.

Знакомство с родственными душами произошло именно здесь. В 2010 году в Киеве открылся первый официальный дилер Harley-Davidson Украина, и уже через полгода нами был создан Клуб владельцев Harley-Davidson Kyiv Chapter Ukraine, идейным вдохновителем которого все это время является мой муж Игорь (Иностранец) Турцевич. Клуб собрал под своим флагом и идеями любителей езды на этом легендарном мотоцикле. На протяжении почти семи лет я являюсь секретарем этого Клуба.

Девушки на мотоциклах, The Devochki

За это время я проехала почти 100000 км интереснейших километров с близкими по духу людьми. Это и Новая Зеландия, и США (Роут 66), и ОАЭ, и практически вся Европа.

Сейчас для меня Harley – это общественная нагрузка, которая приносит мне удовольствие.

Больше всего в мотоцикле привлекает характер, сила воли и в то же время незабываемое ощущение легкости, эмоций и адреналин, когда ты один на один с дорогой.

Девушки на мотоциклах, The Devochki

Что касается стиля мотоциклиста, то правда, кожаным вещам отдается предпочтение, ведь это определенный элемент защиты и в то же время – очень красиво. А оставаться при этом женственной – это вообще высший пилотаж.

Мотоцикл – это мужское хобби или образ жизни, с этим никто не спорит. Поэтому и отношение мужчин к этому двоякое: одни не приемлют девушек-райдеров, а другие, наоборот, относятся с вниманием и интересом. Равнодушных почти нет. А сами байкеры – скорее смотрят с уважением, ведь погода не выбирает, когда ехать. А путешествовать приходится и под дождем, и в холод, и в жару. И здесь ты уже не хрупкое создание, а райдер! Назад дороги нет.

Люди, которые сейчас меня окружают, в основном байкеры, а те, кто пока не байкер, рано или поздно им становится. Это движение завораживает.

Harley, конечно, само по себе не дешевое удовольствие. Как и с автомобилями – раз он у тебя уже есть, будь добр относиться к нему с должным вниманием и любовью, и тогда он прослужит долго.

В сезон (а это май-октябрь) езжу достаточно часто. Если вдруг захандрил, устал или просто нет настроения, без всяких сомнений садись на мотоцикл, и уже через полчаса обо всем забудешь. А путешествия – это особый момент. О них можно говорить бесконечно. Каждая дальняя поездка открывает тебя по-новому, по-другому смотришь на мир, перед тобой всегда возникают новые возможности и приходят в голову новые идеи.

Моменты на дорогах, конечно же, есть, и страшно практически каждый раз, когда ты садишься за руль, потому что дома тебя ждут твои родные и близкие. Но, если соблюдать правила и взаимную культуру на дорогах между пешеходами, водителями автомобилей и мотоциклов, то езда превращается в удовольствие.

Между двухколесными братьями всегда существует взаимная поддержка и выручка на дорогах, а потом это переносится в обычную жизнь. Я, наверное, не встречала более крепких взаимоотношений в жизни, чем у мотоциклистов. Почему? Скорее всего, потому что «четыре колеса возят тело, а два – душу».

В мотофестивалях участвую около 10 лет. И в Украине, и за рубежом. Это незабываемые эмоции и возможность встретиться и отдохнуть в кругу единомышленников. Обсудить насущные проблемы, поделиться куражом и эмоциями! Как правило, фестивали проходят от трех до пяти дней. Европейские слеты – возможность заявить, рассказать о себе, а потом пригласить всех в Украину и показать нашу страну.

Женский мотопарад или 1-st Ukrainian Ladies Ride – это любимая тема. Очень радостно, что он все-таки состоялся. Парад женственности и красоты на брутальных мотоциклах. Ведь девушка все равно остается девушкой, но с характером, и еще каким. Около сотни участниц на разных марках мотоциклов проехались по любимому Киеву в то время, когда цветут каштаны и в воздухе пахнет весной.

На будущий год обязательно будем продвигать эту тему, еще больше сближаться, устраивать какие-то конкурсы, создавать мотоциклетную моду и календари, делиться эмоциями, совершенствоваться в навыках вождения.

Если ты еще сомневаешься, но очень хочется попробовать, не нужно бояться! Всегда есть место и люди, которые обязательно тебе в этом помогут. И, я уверена, что мотоцикл обязательно станет частью твоей жизни.

Анастасия Бронникова, президент женского мотоклуба Valkyries Sisterhood International.

В 12-летнем возрасте девочкам обычно дарят куклы, но меня интересовали не только они, и папа это прекрасно понимал. Подарком на мой день рождения стал мопед «Верховина», на котором я и откатала свой первый сезон.

Девушки на мотоциклах, The Devochki

Настоящий мотоцикл появился в 16 лет, и это была «Ява». Именно папа научил меня кататься, именно благодаря ему мотоциклы прочно вошли в мою жизнь и остались в ней навсегда. Сегодня мотоцикл – это не просто средство передвижения, это вся моя жизнь. Он мой настоящий друг.

Семья, мои сестры, близкие люди – почти все мое окружение ездит на мотоциклах.

По поводу отношения байкеров-мужчин к девушкам на мотоциклах не могу ничего сказать. Хочется думать, что относятся они к нам отлично. Но пусть лучше это останется тайной.

Девушки на мотоциклах, The Devochki

Мотоцикл – это не дешевое удовольствие, хотя оно того стоит. Если бы могла не спать, то вообще бы не слезала с него. Езжу много, почти каждый день и с огромным удовольствием. Страх должен присутствовать всегда – если он пропадет, то это дорога в один конец. И да… я тоже иногда боюсь.

По поводу взаимоотношений в байкерской тусовке сразу вспоминается анекдот.

«Отец с сыном гуляют, и сын спрашивает:

– Папа, а почему дяди обнимаются? Сынок, это байкеры, и при встрече они рады друг другу так, как будто не виделись век!

– А почему прощаются?

– А прощаются так, как будто навсегда».

Я думаю в этих строчках вся суть укладывается.

Девушки на мотоциклах, The Devochki

Как и везде, фестивали – это главное место, где можно увидеться с друзьями и познакомиться с другими людьми, которые разделяют твое увлечение. И Первый женский мотопарад – не исключение. Это было эпичное событие, и мы с сестрами уже ждем следующего!

Татьяна Грубенюк, соорганизатор волонтерского фотопроекта «Якби не війна»

Мотоцикли подобалися з дитинства – такий був у дідуся, і я завжди норовила з коляски залізти порулити. Вже коли до Києва переїхала, познайомилася з великою компанією хлопців на байках, і відтоді почала «хворіти» мотоциклами. У 2014 році моя мрія таки здійснилася, як під замовлення. Я знала, який хочу мотоцикл, і коли мені зателефонував друг і сказав, що є в продажу Yamaha R6, я одразу ж приїхала. Й одразу зрозуміла, що вона моя, навіть колір був такий, як я хотіла. Коли ще й дізналася, що двічі її хотіли купити, але угоди зривалися, точно зрозуміла, що «Ерочка» чекала на мене.

Девушки на мотоциклах, The Devochki

Мотоцикл займає моє життя на весь сезон. Щойно тепліє, я одразу сідаю на мотоцикл і катаюся, поки сезон не закінчиться.

Про хлопців, які навчили мене кататися, я можу говорити багато, бо це мої друзі, і для мене найкращі вчителі! Школа One Road School – ось куди я пішла. Саша Мацоцький, Андрій Головня та Ігор Ковалевський були тими, хто ганяв мене по Чайці доти, поки не переконалися, що можна мене відпускати. Я дуже вдячна хлопцям за те, що в багатьох ситуаціях мене рятувала їхня школа, бо вони не просто вчили керувати, а намагалися вгадати різні ситуації і підготувати до них. Ще до покупки мотоцикла я точно знала, що не варто економити на хорошому навчанні й на екіпі.

До речі, екіп я шила ще до покупки мотоцикла, і тоді багато хто сміявся, мовляв, навіщо костюм, якщо немає мотоцикла. А ось Настя з Сашком Fashion Racing мало того, що пошили відмінний мотокомбез, але й підтримали, що незабаром і мотоцикл з’явиться. Так і вийшло.

Девушки на мотоциклах, The Devochki

Спочатку це був адреналін. Знаєте, такий мандраж, коли ще не сів на мотоцикл, а колінки вже тремтять від передчуття. А згодом це стало просто задоволенням вкупі з мобільністю. Бо на мотоциклі встигаєш більше справ зробити.

Я завжди в захисній куртці. Клубні байкери завжди в жилетках. Одяг – це особистий вибір кожного. Нема такого, що якщо ти не в шкіряному, то не байкер.

Звичайно, байкерів я знаю дуже багато, але коло моїх друзів різноманітне. Знайомим і співробітникам подобається моє захоплення. А от родина трохи недолюблює. Не тому, що погано ставляться до байкерів і мотоциклів – у першу чергу, вони хвилюються. Бо розуміють, які в нас дороги та який рух на них – не знаєш, на кого натрапиш!

Чоловіки-байкери до нас ставляться дуже бережно та з повагою. Я не стикалася з якимись упередженнями. Головне – взаємоповага і щирість. Я дуже поважаю всіх, кого знаю, і вони відповідають взаємністю.

Девушки на мотоциклах, The Devochki

Зізнаюся чесно, ось вже четвертий рік мій мотоцикл обслуговує безкоштовно друг Максим і СТО Rock&Roll Garage. Це така дружня підтримка, бо Максим знає, що вже четвертий рік я волонтерю – такий мені від хлопців подарунок.

Їжджу майже щодня. Є виключення – це погана погода або часом відчуття, що сьогодні краще не сідати на мотик. Тоді принципово не викочую, навіть якщо погода суперова. Не знаю, як це відчуття пояснити, та я довіряю інтуїції.

По-справжньому страшно було кілька разів. Коли на поганій дорозі почало руль кидати в різні боки, так званий «розколбас», було дуже страшно. Бо розумієш, що на дорозі не один, купа машин і відбійник. Та знову ж, повернуся до теми про навчання. Якби хлопці не «вбивали» мені в голову, що така ситуація можлива і найголовніше – не чіплятися в руль мертвою хваткою, а максимально його відпустити, то хто знає, що б було. А так відбулася переляком та великими синцями.

Найголовніше – це щоб була взаємоповага між учасниками дорожнього руху. А водії бувають різні.

Тусовка в нас потужна, дружня і хороша. Можу сказати особисто за себе, що мені якось одразу було легко та комфортно зі всіма, з ким я знайомилася. У мене трохи специфічний вид діяльності, я дуже багато часу приділяю волонтерству.

Можу сказати, що байкери – це перші, хто підтримують мене у всіх моїх ідеях, починаннях, акціях тощо. Жодного разу не було такого, щоб хтось із них відмовив чи не приїхав, чи відмахнувся! Хлопці та дівчата з задоволенням проведуть час із дітками-переселенцями, поїдуть на Схід чи у військовий шпиталь. Я маю колосальну підтримку від байкерів – як матеріальну, так і моральну. Бо важливо розуміти, що тебе є кому підтримати та подати руку в будь-якій ситуації.

Особливо нашу згуртованість відчутно, коли інший байкер у біді. Якщо зламалось авто або сталася аварія, чи багато водіїв автівок зупиниться? А коли таке стається з байкером, то не важливо, знають тебе чи ні, зупиняться і нададуть допомогу.

Зараз у нас йде боротьба за справедливе розслідування і справедливе покарання за вбивство байкера. І повірте, нам не важливо, знали ми його особисто чи ні. Ми просто одна родина і за свого станемо горою.

Є в нас така організація MOTOHELP. Дуже крута команда на мотоциклах. На громадських засадах хлопці і дівчата працюють. Надають допомогу двоколісним, що потрапили у ДТП. У них дуже широкий фронт робіт: від виїздів на місце аварії (у будь-яку пору) до допомоги в лікуванні і юридичної допомоги. Про підтримку зі сторони байкерів я можу говорити багато і скажу чесно, вони не дуже люблять, коли я їм дякую чи розказую, скільки і чого вони зробили… Скромняги!

На фестивалі у мене часу немає. Але є друзі, які ставлять перед фактом, що мені треба трохи розвіятися. Так, цьогоріч я змогла відпочити душею на першому жіночому мотопробігу Ukrainian Ladies Ride, а згодом мене витягли на мотофестиваль «Тарасова Гора».

Я вдячна дівчатам з Ladies of Harley – Тані Турцевич, Діані Сидорович та Марьяші Федоровій, які просто поставили перед фактом, що відмови не приймаються. Вони прекрасно знають, що на себе я знаходжу мало часу, а це була чудова нагода побачитись, відпочити та познайомитися з новими друзями. І я вважаю, що такі мотопробіги для дівчат дуже потрібні. Сподіваюся, що це стане щорічною традицією. Бо нас не так вже і мало.

Така ж історія була і з «Тарасовою Горою». Ашот Арушанов просто категорично заявив, що “Тараска” чекає і я мушу відпочити, тож вибору не було!

Для мене кожна зустріч із дорогими людьми – це кайф! Я маю змогу сказати їм, що вони в мене найкращі, подякувати особисто за підтримку і розуміння та обійняти. Що може бути кращим…

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!