Хочешь знать, как я живу: Николаев

від | Сер 5, 2016 | Дівчина говорить, Подорожі

Как это – жить в Николаеве: читайте в проекте The Devochki о девочках, которые обитают в разных частях нашей прекрасной страны.

Марія, 18 років

Хочешь знать, как я живу: Николаев, The Devochki

У Миколаєві живу майже від народження. Місто за мене обрала мама, тому особливо не було варіантів. Насправді, я дуже люблю його, але за останні два роки воно стало для мене затісним. Немає якоїсь можливості ще більше розвиватися в обраному напрямку, адже доводиться зіштовхуватись з миколаївськими реаліями і нерозумінням близьких. Закінчила економічний ліцей, але з 14 років марю і розвиваюся у журналістиці. Сьогодні є співзасновницею молодого онлайн-видання про культуру sMYc, працюю фрілансером, а у вільний час шию та проводжу екскурсії містом.

Хочешь знать, как я живу: Николаев, The Devochki

У 14 років я вперше тісно познайомилася з журналістикою. Спочатку це все було на рівні ліцею, якогось ліцейського телебачення, сайту, згодом вже почало переростати у перші серйозні статті, пізніше була робота у львівському студентському журналі «Цитрина», а вже навесні цього року – перший науковий захист роботи з журналістики у Малій академії наук України. Таким чином, до 18-ти я вже маю за плечима невеликий досвід, знаю якісь базові речі та маю велике бажання розвиватися у цьому ж напрямку.

З вересня минулого року працюю в команді над розвитком порталу про культуру, адже поки у Миколаєві ця ніша не дуже зайнята. Усі місцеві ЗМІ зазвичай прагнуть писати про гострі події (політика, вбивства, якийсь чорний бік життя міста) та за їхній рахунок підвищувати відвідуваність сайту, а ми навпаки намагаємось трохи висмикнути мешканців з цього заполітизованого світу і показати, що у місті є не лише аварії, а й молоді поети, художники та цікаві події. Адже навіть більшість місцевих не знають про своїх талановитих співмешканців та про те, що у нас, наприклад, регулярно відбуваються літературні заходи.

Про місто

Миколаїв можна любити за прямі вулиці. Місцеві навіть жартують, що куди б ти не пішов, завжди вийдеш до проспекту. Це місто не схоже на більшість туристичних міст України, та й від початку його зводили як суто промисловий центр кораблебудування. На жаль, кораблі вже більше не будують, а ось місто потроху починає розвиватися з туристичного боку. Все частіше на вулицях можна зустріти мандрівників, але деколи мені їх стає шкода, адже в центрі не усі знають іноземну мову, і через це вони часто мають багато проблем. Проте, насправді, така проблема є не лише в нас.

Хочешь знать, как я живу: Николаев, The Devochki

Миколаїв туристичний – дуже компактний і всі визначні точки можна обійти за півдня (якщо, звісно, не зупинятися біля кожної по годині), і це є як недоліком, так і перевагою. А ще люблю Миколаїв за Нижній БАМ (Бульвар Адм. Макарова) та велику кількість води довкола. Можна годинами сидіти десь на набережній і спостерігати або за старим заводом, або за багатьма вітрильниками та маленькими човниками, або за рибалками, які щодня приходять і сідають на одне і те саме місце. Усім туристам зазвичай раджу обов’язково завітати у дитяче містечко «Казка», навіть якщо ви вже дорослі, серйозні і самодостатні. Беззаперечно, більшість атракціонів для маленьких діток, але дорослі можуть покататися на вічній каруселі поруч із героями казок Пушкіна, посидіти в амфітеатрі або поблукати картою України та світу.

Хочешь знать, как я живу: Николаев, The Devochki

Люблю бувати в “Яхт-клубі”, де є гарний спуск, особливо чарівний під час заходу сонця, і де можна відчути себе панянкою з минулого століття серед старих будинків. З найвизначніших пам’яток ще обов’язково завітати до римо-католицького костелу святого Йосипа. Тут деколи проводять концерти органної музики. Для всіх охочих щодня курсує невеличкий катер, який за 13 грн прокатає в обидві сторони.

Хочешь знать, как я живу: Николаев, The Devochki

У Миколаєві, порівняно з іншими містами, досить демократичні ціни. У кафешках можна добряче наїстися за мізерні гроші. Я б порадила скуштувати в центрі найсмачніший молочний коктейль та свіжі слойки у «Вітамін Бар», а також завітати в «Скоріні» і пошукати собі старі книги в букіністичних лавках на Соборній.

Мені б хотілось трохи змінити людей в місті. Хоч я прекрасно розумію, що це дуже важко, але хочеться їх трохи розворушити, бо всі звикли жити у своєму повільному темпі: робота-дім-робота-дім. Хочеться, щоб було більше простору для молоді і для саморозвитку. Ну і, звичайно, дороги, хоча їх останнім часом активно ремонтують.

Місцева молодь зазвичай тусується в центрі та парках, інколи на культурних заходах. Але, наприклад, на літературниках настільки обмежене і тісне коло, що рідко хто новий заходить, а усіх постійних відвідувачів ти знаєш в обличчя.

Про заходи

Частіше за все я відвідую творчі вечори, адже не уявляю своє життя без поезії, театральні вистави. Найбільше люблю просто прогулюватися містом або сидіти на набережній і читати книгу.

Хочешь знать, как я живу: Николаев, The Devochki

Хочу переїхати до Києва, тому що мені це місто комфортне. Подобається його темп: там важко встояти на місці, а у Миколаєві, на жаль, ти перетворюєшся на лінивого кота і, зіштовхуючись із місцевими, які відбивають деколи усе бажання щось робити, мало не стаєш так само схожою на лінивця Теда з “Льодовикового періоду”.

Але я гадаю, що через декілька років я таки повернусь до Миколаєва, адже хочеться його змінити на краще.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!