Хочешь знать, как я живу: Днепр

від | Лип 14, 2016 | Дівчина говорить, Подорожі

Как это – жить в Днепре: читайте в проекте The Devochki о девочках, которые обитают в разных частях нашей прекрасной страны.

Карина Карагодина, 30 лет

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Я живу тут 27 років. Мене та мою сестру-близнючку привезла сюди мама у трирічному віці. Так ми усією сім’єю опинились у місті Дніпро.

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Із сестрою у 2010 році закінчили тут академію за фахом «Архітектура». Взагалі не жалкую, що не поїхала навчатися до іншого міста, в ПДАБА освіта на гідному рівні.

Усе моє свідоме і несвідоме життя було пов’язане із творчістю та творчою діяльністю. У 2014 році ми з сестрою та друзями відкрили галерею-книгарню «Чорна Ящірка». Наразі я відійшла від цього проекту, та все ж таки свого часу руку до нього доклала. Із 2006 року маю свій міні-бренд одягу «Авторський одяг Каріни Гаєвої». Це бренд жіночого одягу, і більш за все я люблю сукні! Я шию капсульні колекції раз на сезон та потім популяризую їх у соцмережах. Цього року 4 березня ми з чоловіком відкрили шоурум українських дизайнерів «My Brantry». Це не лише шоурум, а ще й моя майстерня, де я працюю над новим одягом.

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Забігаючи наперед, скажу, що місто дуже змінилось за останні роки. У тоді ще Дніпропетровська був імідж «бандитського» та мабуть «попсового» міста, казали, що Дніпро не перше, але й не друге місто. Або ж ще така приказка ходила, яка характеризує: – Ви звідки? – З Дніпропетровська. – Не встигли приїхати, вже погрожуєте!!! Це байки, але я особисто пам’ятаю ці малинові піджаки та золоті цепури на шиях так званих бізнесменів.

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Як на мене, Дніпро гарно поєднує в собі два поняття. З одного боку – це досить велике місто, де є вибір і конкуренція, якщо ми говоримо про заходи, розважальні та культурні заклади. З іншого – це місто, де всі свої. Тут мало туристів або ж зовсім немає, але натомість багато просто людей. І тому одночасно можуть проходити декілька заходів у різних локаціях, і скрізь будуть аншлаги. Я вважаю, що місто тільки на початку свого культурного розвитку, тому саме зараз гарний час щось починати. Тільки за минулий рік відкрилась така кількість кафе, арт-просторів, що мабуть за попередні 20 років стільки не вдасться нарахувати. Раніше це було монополізоване місто, зараз же з’явилось багато молодих проектів, які не є монополією або ж франшизою.

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Мені подобається компактність міста: у центральній частині все у пішохідній доступності. У Дніпрі залишилась чудова спадщина Катеринослава – це архітектура та містобудівне рішення. Місто зелене, має два парки у центрі міста, одне з природним озером, та шість парків розкидані по районах. Ще варто сказати, що Дніпро – місто на трьох схилах, відповідно має чотири балки, деякі з них цілком заслужено вважаються рекреаційними зонами, куди можна сходити на пікнік або навіть покататись на конях. До таких зон відпочинку належить і Катеринославський бульвар – дуже гарне місце із казковим нічним освітленням, екзотичними деревами, гарним благоустроєм – це, я вважаю, одне з найгарніших місць у місті, і наш шоурум розташований зовсім поряд. Тому працювати дуже приємно і комфортно.

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Фото капсульної колекції зроблені на даху 9 телеканалу. Фотограф: Тетяна Шлапак.

Дніпро – також місто контрастів, і це дратує, бо поряд із новозбудованим торговим центром може знаходитись будинок, що руйнується, і до нього нікому нема діла. Або ж просто в центрі міста смітник… Це чорні плями міста, які, я сподіваюсь, нашими силами скоро зникнуть.

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Фото капсульної колекції зроблені на даху 9 телеканалу. Фотограф: Тетяна Шлапак.

На мою думку, у місті не вистачає моря! От за ним доводиться їздити і літати в інші міста. Щодо культурних заходів, то їхня кількість збільшилась і, думаю, буде продовжувати збільшуватись.

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Фото капсульної колекції зроблені на даху 9 телеканалу. Фотограф: Тетяна Шлапак.

Усім раджу фестиваль візуального мистецтва «Конструкція» (визначне явище для Дніпра), ярмарок українських дизайнерів «будь в UA» – вже двічі досить успішно відбувся; безліч фестивалів їжі як у місті, так і поза його межами. Музичні фестивалі теж не новина для нас: «100 Пудівка», «Main Stage»(щоправда, цей фестиваль був провальним…), «Best city» (вже не проводять, щоправда, та був крутий), «Art місто».

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Фото капсульної колекції зроблені на даху 9 телеканалу. Фотограф: Тетяна Шлапак.

В Дніпрі безліч закладів, які варто відвідати! Це кав’ярня «3 бобра», «Double decker», дуже затишно у «Чебуречній №1», якщо ви хочете вишуканих та різноманітних алкогольних напоїв, то вам пряма дорога в «Old Pal» – один із нових закладів, чарівне місце із привітними барменами.

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

В Дніпрі гарна та простора набережна. Теж місце, яке варто відвідати. Арт-кафе «Невідомий Петровський» зовсім поряд, працює цілодобово, можна послухати живу музику.

Хочешь знать, как я живу: Днепр, The Devochki

Я жила рік у Києві, довелось повернутись через сімейні обставини, але знову їхати туди поки сенсу не бачу. Життя в Дніпрі гарне, все знайоме та сумувати не доводиться, бо, як я і казала вже, місто набирає обертів та стрімко розвивається в напрямку культурних заходів.

Якщо і зберусь переїжджати, то за кордон, на Кіпр, до моря – гріти кісточки.

Доволі часто із сім’єю ми вечеряємо в «Чебуречній №1», відвідуємо «Чорну Ящірку», буваємо на музичних фестивалях та концертах в «Арт-квартирі», гуляємо набережною, парками. Ми живемо і працюємо в центрі міста, тому скрізь можна ходити пішки, і це добре, особливо, коли маленька дитина. Ми доволі часто подорожуємо за кордон і Україною. Все це можна робити з будь-якого міста. Дніпро – комфортне, зручне, а головне – рідне місто. Та зміни – це розвиток, і я відкрита до них.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!