Как худеют мальчики: ваши любимые мотивирующие истории

від | Січ 21, 2016 | Без категорії

«Похудеть» – пункт, значащийся в большинстве списков дел на год, даже на жизнь. Худеют и мальчики, и девочки. В этом желании нет полового различия, а лишь стремление к определенной цифре на весах.
Впрочем, дело-то не в цифрах. А в любви к себе и чудовищной (насколько хорошим может быть это слово) самодисциплине. А еще в мотивации.

Поэтому мы взяли две истории наших знакомых парней, а не каких-то заморских Джонов, и решили их вам рассказать. Одна произошла в 2014 году, а вторая – в 2015, 2016 – весь ваш.

10351229_1651979108396768_2191143154150989077_nЕвгений
«Те, кто достаточно хорошо меня знают, в курсе, что я, как и миллионы людей, человек завтрашнего дня – «курить бросить? – завтра!», «учить английский? – завтра начну!», «бегать по утрам? – вот с 1-го числа, ну вот сто процентов побегу…, а, так ведь 1-е завтра? Ну вот завтра и побегу!» – так же я поступил и в тот день…
22 февраля 2015 года, за день до начала Великого поста… В тот день я стал на весы и увидел ужас, который сказал: «Не бойся меня, не думай о плохом. Лучше пойди и съешь что-нибудь, да побольше, жареной картошечки, например, или лапши тайской, да пожирнее, а лучше, воскликнул он, сходи-ка ты в Макдональдс, да закажи-ка там свое любимое “Биг Мак меню”!» Имя этому ужасу было 96,6 кг (чтобы вы понимали, для меня это очень много!). Не буду врать, это не самый большой ужас, который я видел на тех весах. Был еще один, 99,2 кг, но в тот раз у меня был синдром беременного, мы набирали вес вместе с женой. Она – потому что в ней рос наш сын, а я – потому что жрал, как не в себя и любил положение своего туловища строго параллельно горизонтальной плоскости, но повторюсь, у меня был синдром беременного, мне было можно!

Но в тот день все было по-другому… я набрался мужества, сделал пару глубоких вдохов-выдохов и чуть слышно ЗАКРИЧАЛ: «Да пошел ты нах..й, ужас, со своим почти демоническим именем 96,6! Завтра, подумал я, завтра начинаю поститься!!!» Нашел-таки повод не жрать, и в этот раз не соврал…

Эти 48 дней (Великий пост длился 48 дней) прошли для меня относительно быстро и не бесследно – минус 14 кг и на весах уже совсем не ужас, а очень даже симпатичные цифры – 86,5 кг, но и это далеко не предел! Дальше был спортзал и тонны железа, сумасшедшие кардионагрузки и сотни километров на беговой дорожке, подъемы в 6 утра, раздельное шестиразовое правильное питание по графику, счетчик калорий, соотношение белков, жиров и углеводов в дневном рационе, взвешивание и расфасовка по чудо-контейнерам, которые до сих пор умиляют моих коллег. Многие подумают: «Шиза, фанатизм», а я скажу: «Нет! Самодисциплина, работа над собой, воспитание силы и духа, которое продолжается и будет продолжаться». Это работает, и я вижу результат, и мне это нравится, и я уже не могу иначе, да и не хочу.

Спустя 6 месяцев на весах я вижу 76,1 кг, хотя в планах были 80, в зеркале вижу прирост мышц, пусть и не большой, и не вижу пивной живот. Доволен ли я собой? Да! На все 100%? Нет! Но ведь всегда есть к чему стремиться!

женя

Не хочу никому ничего навязывать, но… Хотя нет, хочу! Хватит жрать, займитесь собой наконец-то, любите себя и не откладывайте это на завтра!

Не скажу, что за все это время не пострадал ни один «Биг Мак» или шашлычок, выходные бывали разные. Но все эти слабости я компенсировал в будни, в зале, на беговой дорожке – Е..АШИЛ, одним словом, как лось!

Андрей
12003141_924450894288291_3098863700838773945_nЯк я зменшився так швидко на 23 кг? Розписав по пунктах, а першим із них є те, що треба дотримуватися обіцянок. Тому ось вам тисячі символів хронології чотирьох місяців мого життя.
Головною причиною зміни моєї свідомості і звичного плину життя виявився (як би це пафосно не звучало, проте є правдою) – Євромайдан. Саме він перевернув все у мені з ніг на голову. Чекати змін від когось – це наче чекати біля моря погоди, тому я вирішив дотримуватися принципу: «Починати зміни потрібно з себе». Саме його я, на відміну від більшості, сприйняв дуже буквально.
Першим важливим кроком моїх змін стало наше з друзями жартівливе бажання кинути пити на місяць (бо що тут приховувати, бухав я як кінь). 19 січня ми домовились по факту починати «нове тверезе життя». Через день-два друзі зірвалися і почали пити, а мене це ще більше підштовхнуло: Я ЗМОЖУ!
Десь за два тижні мій найліпший друг – Вася Нагірняк, дізнавшись, що я кинув пити, порадив кинути ще й курити (це, мабуть, було найважчим), бо не буде більше бажання затягнутися після першого-другого бокалу пива.
Проживши місяць без цих звичок, я почав почуватися в тисячі разів краще, і вирішив, нащо починати це знову заради примарного задоволення, після якого потім жити не хочеться? Натомість я знайшов інші способи дозвілля!
Другий етап – кардинальна зміна ставлення до їжі. Дієта і здорова їжа – це різні речі. З 31 березня мною (як вже тепер повноцінним володарем свого життя) було прийняте рішення змінити раціон – тільки здорова їжа.
По суті, це також змінило мою свідомість, і я почав жити не заради їжі, а їсти заради життя. Нині я сприймаю їжу лише як пальне для організму. Тому на питання типу: «Невже тобі не хочеться?» маю лише одну відповідь: «НЕ ХОЧЕТЬСЯ!» – я тепер незалежний від їжі.
Щодо мого раціону на день:
Ранок:
– натщесерце столова ложка оливкової олії;
– каша вівсяна / кукурудзяні пластівці з молоком / рис із овочами;
– салатик (огірки, помідори, кукурудза, креветки, оливкова олія, морська сіль).
Обід:
– йогурт «Галичина» з лісовими ягодами;
– фрукти (яблука, банани, апельсини, ківі, ананаси, манго), деколи горіхи.
Після 18:00 не вживаю абсолютно нічого, крім води та зеленого чаю.
Мучного і солодкого не їм.
Через тижні два-три мене відвернуло від м’яса, нині мене навіть від запаху нудить. Отак я став вегетаріанцем. Тут має сміятися Любов Юнак, бо я їй колись кричав, що мужик має їсти м’ясо!
Наприкінці квітня друг із Уфи дав мені ще одну слушну пораду – додати до мого раціону всього один день голодування як очищення організму. І чомусь сказав, що важливо голодувати саме в день, коли ти народився. У мене це – понеділок. Так сталось, що мій день народження випав саме на понеділок. Думаєте, я зробив собі бонуси і полегшення на честь свята? Ні! Лише вода і зелений чай! Більше АБСОЛЮТНО нічого.
Третій етап – спорт. Десь через тижні два після нового раціону я почав бігати в лісі. Мені пощастило, бо в мене через дорогу прекрасний ліс із озерами. Бігати з улюбленою музикою у вухах – одна радість. Згодом почав віджиматися. Все починається з малого, і на початку ледь 5 разів виходило, після деяких зусиль – два підходи по 15 разів – норма.
10356262_685115428221840_1848642370033489281_n
Резюмуємо, що з того вийшло, завдяки всім цим факторам:
– скинув 23 кг легко і без напрягів;
– перестав перетворювати свій організм на смітник, бо я собі не ворог. Люди зараз за своїми гаджетами стежать краще, ніж за собою;
– покращилось самопочуття, мене переповнює енергія. Сплю по 5-7 годин, і все одно весь день бадьорий і не відчуваю втоми;
– повернувся нормальний обмін речовин;
– не знаю, що таке печія;
– шкіра стала набагато краще виглядати (за це подяка оливковій олії зранку);
– перестав хропіти;
– організм перестав сприймати нездорову їжу.
Досягнення мої ще дуже малі. Та і часу пройшло не так багато, тому хто його знає, яким я буду через місяць чи рік, але точно таким, як раніше – не стану, я вже там був, нічого цікавого там немає.

Читайте нас в Telegram-каналі, у Facebook та Instagram

Ми залишаємося незалежним та чесним жіночим виданням вже 7 років. На відміну від багатьох жіночих сайтів ми прагнемо відверто говорити про жінок та надати платформу для різноманітних голосів, які розповідають про справжнє життя, реальні проблеми жінок, їхні потреби, страхи, надії, про їхній досвід, успіх та досягнення. Кожна з нас заслуговує бути почутою. Кожна з нас може бути прикладом та натхненням для інших. Кожен, великий чи невеликий, внесок неймовірно цінний — він має важливе значення для захисту нашої редакторської незалежності та існування цього проєкту. Підтримайте The Devochki — від 50 гривень. Дякуємо!